Адже бедный молодий селянин, що прийшов на заробітки, потрапив

Челкаш і Гаврило в розповіді М. Горького «Челкаш». (3)

У Максима Горького з раннього дитинства була тяжегавкаючи життя «у людях». Він працював у різних місцях, що дозволяло йому спостерігати за життям людей, за їхніми долями. Його цікавило все, що происходило в Росії. І, у міру можливості, він намагався у всім брати участь. Гіркий багато подорожував

По Італії. Спостерігаючи за життям італійського народу, воно створив книгу «Італійські казки». Вернувшись на Батьківщину, Горький робить ходіння по глибинці Росії, а побачен і почуте видає в збірнику «По Русі». Він показав долі людей, які забуті державою

У ранній творчості Горького широку популярність йому приніс розповідь «Челкаш», надрукований в 1895 році. У розповіді ми бачимо маленьку частину із всього життя бідного селянина Гаврила й злодія Челкаша, що теж колись був селянином. На самому початку добутку ми випробовуємо пренехтування до Челкашу, а до Гаврила симпатію й жалість. Адже бедный молодий селянин, що прийшов на заробітки, потрапив під вплив злодія й пьяницы, що напоїв хлопця й умовив піти на злодійство. Але чим ближче кінець розповіді, тим не приятнее стає нам Гаврило. Коли вони разом пливуть на човні, те Гаврило боїться за своє життя й обвинувачує Челкаша в тім, що це він його погубив. Селянин у чомусь прав, але в чомусь і не правах. Так, Челкаш напоїв його, так, умовив, але адже не вливав же він горілку насильно, не тяг за руку на човен. Він просто сказав, що можна небагато заробити. ГавРила міг розгорнутися й піти, але спрага грошей сыграла свою роль, і він залишився. Він сам вибирав. А коли Гаврило довідався, скільки грошей залишилося після продажу краденого в Челкаша, те він втратив все людське, що було в нього, і ми бачимо, який він насправді. За маскою бідного й простенького крестьянина ховалася жадібна й бездушна людина, що готова заради грошей убити товариша. І він дегавкає таку спробу, а коли це йому не вдається, то починає принижено благати Челкаша віддати всі гроші на обзаведення господарством. У цей момент Челкаш випробовує відразу до тому, хто валячиется на піску в його ніг. Гаврила важко назвати человеком, та й не хочеться, тому що їм рухала тільки одна думка гроші. І вся його істота перетворилось у руку, що тягнеться до Челкашу й ниє, моліт, просить, вимагає, загрожує й знову просить

Дуже точно зміг передати автор внутрішнє состояние кожного через відношення до моря. Челкаш любив море, йому подобалося плисти по спокійній і гладякий воді, обкутаною чорною завісою ночі, і відчувати солоний присмак на губах. Він «любив бачити себе кращим отут, серед води й повітря». Він вірив, що морська тиша вносить «у душу людини спокій і, ласкаво приборкуючи її злі пориви, народить у ній могучие мрії». За загрубевшей від пиятики й важкого життя оболонкою ще тепліє віра в прекрасне, розуміние побачити й відчути це прекрасне. А Гаврило, охоплений тільки практичним інтересом і страхом, виявившись у море, почував себе « роздавленийным цією похмурою тишею». Для нього море це вода й небезпека, а в цей момент можливість легко заробити гроші

Ми бачимо, що Челкаш не жадібний, він не вміє збирати гроші. Для нього гроші нічого не значать. Вони потрібні йому, щоб напитися, тому що п'яним він забуває про своє важке життя й почуває себе хазяїном усього миру. Тому він увесь час п'яний. ГавРила ж реально дивиться на мир і відмінно понимает, що гроші в цьому житті значать дуже багато чого. Чим більше в тебе грошей, тим більше тебе поважають

У своєму добутку автор не обвинувачує ні Челкаша, ні Гаврила. Він показав нам дві різні судьби, які починалися однаково, але в якийсь момент їхні шляхи розійшлися. Автор жалує своїх героїв. Чіл каша за те, що держава не допомогла йому стати на правильний шлях і знайти себе в іншій справі, а не в злодійстві. Гаврила за те, що держава (створило його таким твердим, жадібним і жадібним

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: