Биграфия ернст Теодор Вільгельм Амадей Гофман по Франц Фюман — художній аналіз. Література XX століття

еРНСТ ТЕОДОР ВІЛЬГЕЛЬМ АМАДЕЙ ГОФМАН (1976) «КРИХТА ЦАХЕС, ПО ПРОЗВАННЮ ЦИННОБЕР» (1978)

Гофман - один з найбільших прозаїків німецького романтизму - прожив більше й складне життя в історії літератури. Високу оцінку його творчості дали ще Г. Гейне, В. Бєлінський і А. Герцен. Його любили Ч. Диккенс і е. По, Бальзак і Жорж Санд, Бодлер і Оскар Уайльд і багато інших письменників різних країн

У літературі й літературознавстві ГДР творчість Гофмана не відразу одержало широке визнання й різнобічну оцінку. У зв'язку із загальною недооцінкою романтизму в перші післявоєнні десятиліття Гофмана (як, втім, і Гейне) нерідко намагалися вивести за межі романтизму, наблизити до реалізму, що, природно, утрудняло розуміння особливостей художнього методу Гофмана, в основі своєї романтичного, приводило до невірної інтерпретації окремих добутків і образів

Для Франца Фюмана - одного з найбільших письменників ГДР, лауреата багатьох літературних премій - звертання до творчості Гофмана - частина широко задуманої програми по освоєнню й інтерпретації культурної спадщини, що розуміється письменником дуже широко й диалектично. Ф. Фюман проробив більшу роботу з художнього освоєння античної міфології: «Дерев'яний кінь. Сказання про падіння Трої й про мандрівки Одиссея» (1968), «Прометей - битва титанів» (1974), «Коханий ранкової зорі» (1978, збірник розповідей на міфологічні сюжети). Теоретичні проблеми художнього освоєння міфів письменник узагальнив в есе «Міфологічний елемент у літературі» (1975). Ф. Фюман написав також прозаїчні перекази нижненемецкого епосу «Рейнеке Лис» (1964) і древнегерманского героїчного епосу «Пісня про нибелунгах» (1971). Слідом за серією статей про Гофмане (1976- 1979) Ф. Фюман написав цікаву книгу автобіографічних міркувань про творчість Георга Тракля (1982).

Джерела:

    Зустріч. Повісті й есе: Збірник./ Пер. с ньому.; Составл. М. Рудницкого; Предисл. і коммент. А. Гугнина.- М.: Веселка, 1983.-624 з.

    Анотація: Сучасні прозаїки ГДР - Ганна Зегерс, Франц Фюман, Криста Вольф, Герхард Вольф, Гюнтер де Бройн, Петер Хакс, ерик Нойч - в останні роки часто звертаються до епохи «Бури й натиску» і романтизму. Збірник складається з добутків цих авторів, що розповідають про Ґете, Гофмана, Клейсте, Фуку й інших письменниках.

      
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: