Біографія Гельдерлин Сюзетте Гонтар по Герхард Вольф (1972) — художній аналіз. Література XX століття

БЕДНиЙ ГЕЛЬДЕРЛИН (1972)

Звертання до творчості Гельдерлина, не понятого сучасниками й надовго забутого нащадками, має в літературі ГДР свої давні традиції. Варто нагадати лише такі імена, як Рудольф Леонгард (1889-1953) і Иоганнес Р. Бехер, а потім С. Хермлин, Ф. Браун і ін. И. Р. Бехер постійно вертався до роздумів про Гельдерлине (див., наприклад, сонет «Гельдерлин») у своїх естетических роботах і щоденникових замітках різних літ

Герхард Вольф (род. в 1928 р.)- відомий літературознавець, автор книг і статей про поезію ГДР і ФРН, про творчість е. Арендта, Г. Маурера, И. Бобровского й ін. Він постійно виступає і як письменник, разом із Кристой Вольф, наприклад, ними створене кілька кіносценаріїв. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Біографія Гельдерлин Сюзетте Гонтар по Герхард Вольф (1972). Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення творчості письменників і поетів, а так само їхніх романів, повістей, розповідей, п'єс, віршів) У повісті «Бєдний Гельдерлин» Г. Вольф продовжує розробляти белетристичну техніку літературного монтажу, знайдену їм в одній із книг про И. Бобровском («Опис однієї кімнати. 15 глав про Иоганнесе Бобровском», 1971), де в беллетризованное біографічне оповідання вкрапляються (виділені курсивом або ніяк не позначені) уривки з добутків письменника, витримки з листів і документів, відкликання друзів і сучасників

У повісті «Бєдний Гельдерлин» особливе композиційне значення мають виділені курсивом уривки із книги Вільгельма Фрідріха Вайблингера (1804-1830), талановитого німецького поета, прозаїка й нарисовця, що вчився в 1822-1826 роках в університеті в Тюбингене (де, як ми знаємо, з 1806 року жив хворий Гельдерлин) і оставившего книгу заміток, спостережень і роздумів про життя й творчість великого поета «Життя Гельдерлина, його поезія й його божевілля», опубліковану в 1831 році. Вкраплені в книгу справжні свідчення сучасника, що випробував у своїй творчості сильний вплив Гельдерлина (наприклад, роман у листах «Фаетон» написаний під очевидним впливом «Гіперіона»), надають історичний масштаб і вірогідність книзі, і так уже насиченої справжніми історичними документами. Щоб пояснити техніку документального монтажу Г. Вольфа (не завжди що легко піддається розшифровці), приведемо лише один приклад. На с. 167 Г. Вольф цитує два уривки з листа Гельдерлина Сюзетте Гонтар, написаного в 1799 році й, очевидно, невідправленого: «А знаєш, у чому таїться корінь зла?., і тоді жах простромлює всі мої члени, і я викликаю страшні слова: живий мрець!» Між цими двома абзацами - двома уривками з листа гаряче улюбленій жінці - усього лише одна фраза, що належить властиво Г. Вольфові: «З ким це він говорить?» Читачеві, що не знає досконально всю творчість і переписку Гельдерлина, не догадатися, що тут вкраплено уривки з листа конкретній особі, Сюзетте Гонтар, але читачеві зрозуміло, що тут іде піднесену й відверту розмову із другом. Далі треба (за декількома фразами, що вводять Г. Вольфа) невеликий уривок з перекладу оди Пиндара, зробленого Гельдерлином. І відразу - коментар самого Гельдерлина до перекладу Пиндара, уведений Г. Вольфом словами: «Сам він витлумачує їх так: страх перед правдою...» Таким чином, публикуемая повість - ретельно продумане й композиційно чітко організований художній твір, до того ж гранично насичене достовірним документальним матеріалом

Джерела:

    Зустріч. Повісті й есе: Збірник./ Пер. с ньому.; Составл. М. Рудницкого; Предисл. і коммент. А. Гугнина.- М.: Веселка, 1983.-624 з.

    Анотація: Сучасні прозаїки ГДР - Ганна Зегерс, Франц Фюман, Криста Вольф, Герхард Вольф, Гюнтер де Бройн, Петер Хакс, ерик Нойч - в останні роки часто звертаються до епохи «Бури й натиску» і романтизму. Збірник складається з добутків цих авторів, що розповідають про Ґете, Гофмана, Клейсте, Фуку й інших письменниках.

      
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: