Біографія Генріх фон Клейст по Крист Вольф — художній аналіз. Література XX століття

Життя й творчість Генріха фон Клейста стали предметом серйозних роздумів і дискусій у немецкоязичних літературах XX століття. И. Р. Бехер ще в 1911 році написав «Гімн Клейсту», у якому трагічна незадоволеність письменника, приведшая його до самогубства, зображується як необоримое прагнення людини до досконалості, до перетворення своїх внутрішніх духовних можливостей в активну суспільну позицію. Про Клейсте писали Р. М. Рильке, Т. Манн, А. Цвейг, Б. Замазці, Ф. К. Вайскопф і багато інших прогресивних письменників; полеміка А. Зегерс із Д. Лукачем із проблем реалізму була особливо гострої по питанню про творчий метод Клейста, про продуктивність його реалістичних сторін для розвитку літератури соціалістичного реалізму. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Біографія Генріх фон Клейст по Крист Вольф. Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення творчості письменників і поетів, а так само їхніх романів, повістей, розповідей, п'єс, віршів) У літературі ГДР інтерес до Клейсту особливо підсилився із середини 1970-х років у зв'язку з підготовкою до 200-летию від дня народження письменника. Була підготовлена цікава антологія «Генріх фон Клейст в оцінці немецкоязичних письменників» (1977), виданеі нові чотиритомні збори його творів (1978), фундаментальне дослідження Рудольфа Лоха «Генріх фон Клейст. Життя й творчість» (1978); у журналах і збірниках опубліковано чимало статей про Клейсте, у театрах створені нові інсценівки його п'єс

Криста Вольф (род. в 1929 р.)- одна з найбільших сучасних письменниць, лауреат Національної премії ГДР, автор відомих романів «Розколоте небо» (1963), «Міркування про Кристе Т.» (1969), «Візерунки одного дитинства» (1976), повістей, новел, численних есе. До німецького романтизму вона активно звернулася з початку 1970-х років у збірнику новел « Унтер-Ден-Линден» (1974), що по-своєму продовжує збірник новел А. Зегерс «Дивні зустрічі» (1972). Тут К. Вольф насамперед залучив Гофман, художній метод якого вона переосмислює в «Нових життєвих поглядах одного кота» (1970).

В есе про Кароліну фон Гюндероде й Беттине фон Арним і в повісті про Клейсте К. Вольф міркує про декілька важливі для неї проблемах (див. передмова с. 12 ---і»14). Інтерес до особистості Гюндероде, її оточенню пробудився під впливом А. Зегерс, про що пише сама К. Вольф: «Я поїхала якось у Винкель на Рейні, довго відшукувала й знайшла нарешті на цвинтар могилу Гюндероде: її ім'я постійно зустрічалося мені в есе й листах Ганни Зегерс. Ганна згадує неї серед інших імен німецьких письменників того ж покоління, які «закривавили свого голови об стіну суспільної дійсності» і не змогли досягти класичної досконалості у своїй творчості». Ретельно підготовлений К. Вольф однотомник вибраних добутків Гюндероде1 і роман у листах Беттини фон Арним «Гюндероде», безсумнівно, розбудили в ГДР серйозний інтерес до творчості цієї талановитої й незаслужено забутої романтичної письменниці

Наскільки документовані обоє есе, настільки пронизана творчим вимислом і художньою уявою повість про Клейсте, хоча й у її основі - уважне вивчення творчості й переписки Клейста, Ґете, Савиньи, сімейства Брентано й т.д. К. Вольф сама вказує, що в основі її художньої гіпотези лежить припущення Едуарда фон Бюлова, одного з біографів Клейста, що видав в 1848 році «Життя й листи Генріха фон Клейста»: «По дорозі додому Клейст занедужав у Майнце дуже важкою хворобою, від якої надвірний радник

Ведекинд вилікував його лише через шість місяців, і на цей час він зник з поля зору всіх своїх друзів

У цей час, імовірно, він познайомився з Гюндероде й закохався в дочку священика в містечку під Висбаденом...»

Сучасні дослідження не підтверджують гіпотезу Едуарда фон Бюлова, але отут уже вступають у свої права закони художньої творчості, і вірогідність вимислу К. Вольф, може бути, змусить по-новому побачити і якісь літературознавчі проблеми. Приводимо деякі дати життя й творчості Клейста, що допомагають відтворити реальний історичний контекст повести. 1777- 18 жовтня в Одер^-одерові-Одеру-франкфурті-на^-одері в родині потомственого прусского офіцера народився Генріх фон Клейст. У родині було семеро дітей. 1788- смерть батька

1788-1792- навчання в Берліні впансионате.

1792- улітку записаний єфрейтором у гвардійський полк Впотсдаме.

1793- - навесні бере участь у так званому Рейнському поході проти французької революційної армії

1792-1799- служба в прусской армії; приступає до активної самоосвіти

1799- надходить на філософський факультет університету в Одер^-одерові-Одеру-франкфурті-на^-одері

1800- обручається з Вільгельм і ний фон Ценге. Уживає подорож по Німеччині. 1801- поїздка в Париж. Захоплення ідеями Руссо. Виношує ідею оселитися у Швейцарії. 1802- у Берні, знайомство з Генріхом Цшокке. У листопаді поселяється у Веймаре, близько знайомиться із сімейством Виланда. Працює над трагедією «Смерть Гискара». Трагедія «Сімейство Шроффенштейн».

1803- поїздка по південній Франції (через Ліон у Париж). Намагається надійти на службу у французьку армію. При поверненні в Німеччину занедужує й затримується на час хвороби в Майнце під доглядом доктора Георга Ведекинд а.

1804- у червні вертається Впруссию.

1805- 1 травня їде в Кенігсберг для річної підготовки до державної служби. Новела «Землетрус у Чилі».

1806- 14 жовтня Пруссія зазнає поразки в битві під Ієні й Ауер-Штедте. Клейст закінчує драму «Амфітріон».

1807- арешт по підозрі вшпионаже.

1807- 1808- у Дрездене, закінчує комедію «Розбитий глечик». Починає випускати «Феб, журнал для мистецтва». Публікує уривок з повісті «Михаель Кольхаас», новелу «Маркіза О.»; закінчує трагедію «Пентесилея».

1808- 1809 -драма «Битва Арминия». Поїздка в Австрію. Початок патріотичного підйому Вгермании.

1810- 1811- Клейст у Берліні. Драма «Принц Фрідріх Гомбургский». Починає випускати «Берлінську вечірню газету», де публікує свої статті, розповіді й анекдоти

1811- 21 листопада в озера Ванзее Клейст за обопільною домовленістю застрелив свою смертельно хвору кохану Генриетту Фогель і потім застрелився сам

Джерела:

    Зустріч. Повісті й есе: Збірник./ Пер. с ньому.; Составл. М. Рудницкого; Предисл. і коммент. А. Гугнина.- М.: Веселка, 1983.-624 з.

    Анотація: Сучасні прозаїки ГДР - Ганна Зегерс, Франц Фюман, Криста Вольф, Герхард Вольф, Гюнтер де Бройн, Петер Хакс, ерик Нойч - в останні роки часто звертаються до епохи «Бури й натиску» і романтизму. Збірник складається з добутків цих авторів, що розповідають про Ґете, Гофмана, Клейсте, Фуку й інших письменниках.

      
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: