Біографія Первістків Аркадій Олексійович Частина 2 — художній аналіз. Література XX століття

Коли процес став затягатися, Первістків вилітає в Берлін і починає пошуки свідок обвинувачення серед колишніх в'язнів табору. Знаходить він їх у Дрездене й пише гнівну статтю «Неопитані свідки». Вона лягла на стіл суду як речовинний доказ проти нацистських злочинців

И все-таки вирок затримується. Тоді Первістків виступає з новою статтею - «Чи не час кінчати?», висуваючи ряд незаперечних переконливих аргументів

На початку 1946 року Первістків вилітає в Лондон для участі в засіданнях першої сесії Організації Об'єднаних Націй. Перебування в Англії допомогло письменникові придивитися до післявоєнного західного миру, уловити його протиріччя. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Біографія Первістків Аркадій Олексійович Частина 2. Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення творчості письменників і поетів, а так само їхніх романів, повістей, розповідей, п'єс, віршів) Все побачене перетворилося потім у п'єсі «Молодший партнер». Гостра публіцистична п'єса була першим драматургічним добутком, що зачіпав животрепетні питання великої міжнародної політики

У післявоєнній радянській літературі тема боротьби за мир зайняла почесне місце. Первістків побував у багатьох країнах: у Франції, Австрії, Чехословаччині, Болгарії, Китаї, Данії, Швеції, Іраку, В'єтнамі, Кореї, Албанії, Ісландії, США, Мексиці. І це були не просто поїздки, а воістину патріотична діяльність в ім'я миру

Поїздки по різних країнах з місією миру допомогли письменникові створити кіносценарії «Брати», «Герої Шипки», «Фуртуна», целую серію публіцистичних статей, нарисів, книжок: «У Кореї», «В Ісландії», «По дідівському сліді» і інші

У ці ж роки вийшов роман «Честь змолоду», відзначений Державної премії СРСР. Роман витримав десятки видань« був переведений на багато мов. Цю книгу автор присвятив радянській молоді й Ленінському комсомолу. Колишній кубанський комсомолець віддав належне рідному краю, відшукавши в ньому своїх героїв - Лагунова, Неходу, Люсю, Анюту й багатьох інших

Ідейний задум роману «Честь змолоду» - показати права й обов'язки нашої молоді, її відповідальність за збереження й процвітання того, що в жорстоких боях завоювали батьки. Письменник звертається до радянської молоді із закликом берегти й збільшувати революційні традиції

Первістків простежує долі своїх героїв па протязі півтора десятка літ

Боротьба з куркульством, колективізація, початок індустріалізації країни, Велика Вітчизняна війна...

Учасник революції й громадянської війни старий більшовик Іван Тихонович Лагунов прагне виховати свого сина Сергія в дусі революційних традицій. Друг Івана Тихоновича, теж старий більшовик, Устий Тимофійович у бесіді із Сергієм говорить йому: «Будь мужнім, Сергій. Не підлещуйся перед іншими. Тримайся гордо. Ці якості потім придадуться в житті. Батько завоював тобі держава, побудував нове життя, закладає камені для фундаменту твого майбутнього... Кому ж ми можемо довердть і передати з рук у руки наша молода й вистраждана держава?»

И от для парубка настала пора більших випробувань мужності, відданості країні й народу. Сергій, як і його погодки, став захисником Батьківщини, пройшов важкий шлях від рядового солдата до офіцера Радянської Армії. Сталінградська битва була для нього загартуванням характеру, мужності воїна

Бої за Сталінград - одна із удалих глав роману. Причому автора залучають не стільки батальні картини, скільки внутрішній мир героїв, що беруть участь у цих боях. Разом із Сергієм Лагуновим пліч-о-пліч борються з фашистами друзі його дитинства Віктор Неходу і Яша Волинський

У героях роману «Честь змолоду» Первістків показав кращі риси радянської молоді. У важку для країни час молодь довела, що вона гідна своїх батьків

Проблемі взаємини поколінь присвячені й роман «Маслинова галузь». Ця книга про радянських учених, ракетників і металургів. У центрі уваги автора родина сталеварів Шапкиних.

У романі Первістків вустами своїх героїв правильно говорить про два покоління: «Вслухуючись і вдумуючись, вона (Людмила Кареджи) відкрила його, директори заводу (Шершавина), у новому для себе світлі, через нього бачила нестаток і подвиг покоління батьків, терпимих і відхідливих, несамовито злих не зі своєї волі й поражавших своєю батьків, що искренне всеосяжною добротою;, Що Звикли прорубуватися в нетрях, зарубцовивая сокири й спопеляючи серця, що вміли знайти дорогу до зір іноді тільки по дороговказній іскрі тайгових багать. Жалують тільки жалюгідних. Батьки гідні високих і правильних почуттів. І з ними рука об руку, розуміючи й не заздрячи, допомагаючи й не знущаючись із них, потрібно рухатися по продумано розрахованій орбіті». Про це покоління батьків та ж героїня роману говорить: «Я часто замислююся над зовні простими речами: рядові особи, пересічні тости, нескладні пісні... Навіть важко віриться, що ці ж самі люди хитають трони, змушують тремтіти імперіалістів, служать прапором цілим континентам...»

Над чим би не працював Аркадій Первістків, спогаду дитинства і юності продовжують хвилювати його. Зрілим майстром він пише книгу «Балада про дитинство», засновану на автобіографічному матеріалі. У передмові до пий автор звертається до читачів: «Повернення до спогадів про минуле закономірний, і тим більше до воспоминаньям про дитинство. Ніж далі йдуть роки, тим яскравіше й трепетней озивається серце на все миле, неповторне, залишене назавжди позаду.

Нам доводилося нелегко на зорі Республіки Рад. Ми вступили в нову епоху дітьми. Формування почуттів, прихильностей, характерів проходило в бурі величезних подій».

Зі сторінок «Балади про дитинство» встає мир дітей, їхній учинки - у самобутнім і неповторному сполученні. Яскраво й просто описано всі, від пейзажу до внутрішнього стану юних героїв

Автобіографічні мотиви відіграють більшу роль і в романі «Гамаюн - птах віщаючи». Це книга про робітничий клас Москви тридцятих років. У романі всебічно виписаний образ Жори Квасова, характер якого дається в динаміку, розвивається під впливом обстановки

Другим героєм оповідання є молодий робітник Микола Бурлак. У ньому можна без праці відшукати риси автобіографічності. Як і автор, Микола Бурлак - колишній кавалерист. У романі ми знайдемо й партизанського ватажка, дуже напоминающего героя громадянської війни Дмитра Жлобу - чесного, непохитного, непримиренного до тих, хто, змінюючи принципам, пішов по шляху корисливості й навіть хабарництва

Остроконфликтним і злободенним став і один з останніх? романів А. Первенцева «Секретний фронт». Письменник воскресив події минулого років в одному із прикордонних районів Волині. Відгриміла гроза Великої Вітчизняної війни, але в Прикарпаття звучать ще постріли, Російські прикордонники ведуть боротьбу з, підступними жорстокими буржуазними националистами-бандеровцами. Через кордон у колишню Західну Україну недобиті вороги секретно переправляють загони бандитів від двохсот до тисячі чоловік, збройних автоматами. Ці бандити ще в роки війни вбили нашого талановитого полководця Ватутіна, а після війни - українського письменника-комуніста Ярослава Галана.

«Секретний фронт» написаний па фактичному матеріалі, має живих прототипів, у ньому дуже динамічний сюжет, він читається з більшим захопленням

У бандеровцев були вимогливі й недурні наставники, закордонні субсидії, налагоджена система керівництва й що поневолює, всесильна влада страху. Автор показує, що політична боротьба - завжди результат зіткнення ідеологій. Спочатку битва за розуми, а потім уже йде в хід зброя. .Політичної пильності вчить книга А. Первенцева.

«Секретний фронт»- роман багатоплановий. Отут і бойові будні радянських прикордонників, і організація перших колгоспів у звільнене Прикарпаття, і широкі картини життя й боротьби бандеровцев, закулісна гра апостолів людиноненависницької ідеології буржуазного націоналізму. І все це показано опукло, яскраво, вірогідно.

Захоплюють читачів мужність наших прикордонників-чекістів, їхня витримка, моральна перевага над ворогами. Чого коштує операція лейтенанта Кутаючи й старшини Сушників, коли вони вдвох під видом довірених мюнхенського емісара Стецко йдуть брати самого грізного й небезпечного ватажка банди Очерета. Ні, не дарма націоналісти оцінили голів прикордонників - Кутаючи в дев'яносто, а його товариша Сушників у сорок тисяч карбованців. А українська дивчина комсомолка Устя, що керувала дружиною комсомольців по боротьбі з бандеровцами! Це справжня героїня, гідна наслідування

Роман Аркадія Первенцева «Секретний фронт»- добуток великого політичного звучання

Першим з радянських письменників він у художньому творі «Острів Надії» освітив з великою вірогідністю сьогоднішній мир наших підводних атомних ракетоносців. Маршал Радянського Союзу А. И. Еременко писав про цю книгу: «Любов його до моряків воістину невигубна. Люб'язний моєму серцю кавалерист Первістків - нині капітан першого рангу запасу. Ні багато ні мало, п'ять років віддав письменник вивченню матеріалу, нового не тільки для нього, але й для всієї нашої літератури. І от перед нами його роман «Острів Надії», присвячений людям млосного підводного флоту».

Письменник проникнув у свята святих - розповів про тих, кому Батьківщина довірила саму могутню зброю сучасності... Читач довідається в героях нового роману Аркадія Первенцева онуків легендарного Кочубея, в ім'я спокою й щастя свого народу оседлавших не козацького коня - атомну енергетику, збройних не шаблями, а могутніми бойовими ракетами

З великою похвалою відгукнувся в «Правді» про книгу начальник Політичного керування Військово-Морського Флоту адмірал В. М. Гришанов.

Письменницьке кредо Аркадія Олексійовича Первенцева гранично чітке і ясне. Можна привести витримки зі статті «Дороговказна зірка», опублікованої в журналі «Жовтень» за 1969 рік, членом редколегії якого він є багато лет

«Наші ідейні супротивники по ту сторону кордону шумлять про необхідність «розкріпачення» особистості, що, мол, скована при умовах соціалізму «рамками» громадянської відповідальності. Це старі козирі в руках імперіалістичної пропаганди...

Чим же зайнята «вільна» література нібито вільного Заходу?

Під прапором волі нині люто наступає реакція. Їй уже мало місця на полях газетних сторінок. Вона лізе зі шкіри, щоб знищити супротивників на полях справжніх битв. Революцію треба вміти захищати...

Ідейний порох необхідно тримати сухим. Ідеологічна боротьба не припиняється, нас атакують праворуч і ліворуч, застосовують підступництво й хитрість, вштовхують «троянських коней». Атакують свідомість. І якщо додержуватися попереджень Володимира Ілліча, те не можна відсиджуватися тільки в обороні, треба наступати, тому що ворог сам не підніме рук, не викине білий прапор...

Письменницьке перо на однакових правах устало в лад разом із клинком, молотом, різцем... До літератури жадібно потягнулися маси. література - це справді народна література. У служінні народу - її вище покликання

Вся історія літератури,- продовжує письменник,- підтверджує, що в ній міцно зберігаються імена тільки тих, хто правильно витрачав свій талант, чуйно прислухався до голосу мас, хто свою творчість накрепко зв'язав з долею свого народу. Такі художники заслужили подяку не тільки сучасників, але й нащадків, їхні імена на віка збереглися в нам'ятий і поколінь, що переміняються,».

Первістків любить свою рідну землю, знає життя сучасного кубанського села, у складній мозаїці наших днів уміє розглянути головне

Не завжди сонячно на Кубані. Узимку 1969 року курні бури, затемешвглие кубанське небо багато днів підряд, видули посіви майже у всіх районах краю, сильно порушили родючий шар ґрунту. Первістків збирав матеріал у колгоспах для свого роману «Чорна бура» про це страшне стихійне лихо

От як він пише про цю зиму: «Десь у безжиттєвих пустелях народжувався для вторгнення циклон. Степняки називають його «шурган». Горбистий^-горбисті-піщано-горбисті напівпустелі Прикаспия, калмицькі степи з намивами язикатих піщаних бурунів, ці страждальницькі зморшки землі принесли східні вітри з їх зловісно-планомірною циклічністю: троє доби - не перестав, ще троє доби, потім дев'ять, спад, тиша, і знову на кілометри нагору, закриваючи сонце, лиховісний тайфун Предкавказья - чорна бура

Поля висихали, видувався верхній ґрунтовий покрив, разом з ним озимі пшениці. Від ваги мелкозема тріскотіли покрівлі ферм, кошари іноді не витримували, валили. Несло незакріплені скирти, ламало стовпи комунікацій, рвало електричні проведення, заносило колодязі й ріки, лісосмуги й канали...»

Письменник розповідає про стійкість і мужність трудівників Кубані під час нещасть, що обрушилися на Краснодарський край. Драматично й психологічно вірогідно дані образи колгоспників, робітників, учених, партійних і радянських працівників, що перемогли стихію

«Всі герої в романі Аркадія Первенцева живуть тим повнокровним і самозабутнім життямям, що їхні діяння й праця звеличує до подвигу», - так писав про роман Микола Задорнів

Своє 70-летие Аркадій Олексійович Первістків зустрів за робочим столом з новими творчими задумами. Широкий і різноманітне коло його письменницьких інтересів. Якщо «Над Кубанню»- широке полотпо, що розкриває становлення Радянської влади И боротьбу за неї, то роман «Черпаючи бура» - це як би повернення вірного сина Кубані на рідну землю, у мир зрілих колхо-80У, у їхню битву зі злими силами природи. Але ні, це не повернення, він і не розставався з рідним краєм, будучи неодноразово Набираємо від його трудівників депутатом Верховної Ради РСФСР.

Уряд високо оцінив творчу діяльність Первенцева, нагородивши його орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», багатьма медалями, а за бойову діяльність - орденом Вітчизняної війни I ступеня

Письменник продовжує свою працю. Про найближчі плани він говорить: «Хочеться написати ще книгу про героїчні роки - про перші п'ятирічки, про ламання старих укладів села, про створення колгоспів і про робітничий клас Кубані - тобто книгу про моє покоління, покоління нині творять нове життя».

П. Иншаков

Джерела:

    Первістків А. А. Збори твору. В 6-ти томах. Т. 1. Кочубей. Роман. Балада про дитинство. Повість. Предисл. П. Иншакова. М., «Худож. літ.», 1977. 566 з

    Анотація: У тім увійшли написані в різні роки, але близькі тематично роман «Кочубей» - добуток, що став класикою радянської літератури, і «Балада про дитинство» - лірична повість про початок біографії покоління, до якого належить Аркадій Первістків.

      
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: