Біографія Пушкіна. Ліцей — художній аналіз. Пушкіна Олександр Сергійович

В 1811 році Пушкін надійшов у ліцей, тільки що відкритий у Царському Селі (нині м. Пушкін), під Петербургом. У серпні були проведені вступні екзамени, а 19 жовтня, коли окончился ремонт будинку, відведеного під ліцей, відбулося врочисте відкриття цього нового навчального закладу. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Біографія Пушкіна. Ліцей. Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення творчості письменників і поетів, а так само їхніх романів, повістей, розповідей, п'єс, віршів) З 23 жовтня почалися заняття

Ліцей був своєрідним навчальним закладом. У його організації велику участь приймав видний державний діяч початку XIX століття М. М. Сперанский. По його задуму, ліцей повинен був підготовляти утворених і передових людей. Тому по проекті ліцею, складеному Сперанским, у програму були включені предмети не тільки середнього, але й вищого навчального закладу, зокрема політичні науки. На чолі ліцею був поставлений близький Сперанскому людина В. Ф. Маліновський. Були призначені кращі професори й викладачі. Серед них необхідно відзначити професора політичних наук А. П. Куницина, особливо улюбленого Пушкіним. Супротивник кріпосного права, Куницин своєю критикою деспотизму й рабства, захистом прав особистості й волі виховував багатьох ліцеїстів у дусі вільнодумства й волелюбності. Французьку мову й літературу викладав Будри, брат знаменитого якобінця Марата, що багато розповідав ліцеїстам про французьку революцію. Лекції цих і близьких до них за духом професорів, а також заборонена політична література, що мала велике поширення серед ліцеїстів, перетворювали ліцей часів Пушкіна в школу політичного вільнодумства. Недарма Пушкін і його друзі називали його «ліцейською республікою».

Серед товаришів Пушкіна були юнака з реакційними поглядами, щепленими їм з дитинства. Але основна маса ліцеїстів, товаришів Пушкіна, була перейнята духом вільнодумства, жила дружною, братньою родиною

Згадуючи згодом про ліцейські роки, у своєму посланні до колишніх ліцеїстів, Пушкін так характеризував ліцейське «святе братерство»:

Друзі мої, прекрасний наш союз! Він, як душу, нероздільний і вічний - Неколебим, вільний і безтурботний, Зростався він - під покровом дружних муз. Куди б нас не кинула доля И счастие куди б не повело, Всі ті ж ми: нам цілий мир чужина; Батьківщина нам Царське Сіло

Ліцеїсти жваво цікавилися й політичними подіями, і літературним життям

Вітчизняна війна 1812 року, похід російської армії за гра* ницу, узяття Парижа - всі ці події хвилювали ліцеїстів, викликали жваві обговорення, змушували стежити за вітчизняними й іноземними журналами. Товариш Пушкіна по ліцеї И. И. Пущин у своїх спогадах розповідає: «Життя наша ліцейська зливається з політичною епохою народного життя росіянці: приготовлялась гроза 1812 року. Ці події сильно відбилися на нашім дитинстві».

У Пушкіні під впливом цих подій ще більше зміцніла любов до батьківщини й народу. У вірші «Спогаду в Царському Селі» (1814) юний поет із захватом пише про російських ратників-богатирях. З болем у серце він говорить про пожежу Москви, про її руїни, але утішається тим, що заняття Москви французами було початком їхньої загибелі:

Утішся, мати градов Росії. Воззри на загибель пришлеца... Глянь: вони біжать. ..

Пушкін бачить джерело перемоги Росії над Наполеоном у героїзмі російського народу-патріота, у відсічі широких народних мас ворогові

Повстав і старий і млад; летять на сміливих, Серця їх мщеньем запалені

У ліцейські роки Пушкін багато читався

Ліцеїсти виписували цілий ряд журналів і книг, гаряче обговорювали питання літератури. Серед вихованців ліцею були юнака з поетичним талантом: Илличевский, Дельвиг, Кюхельбекер. Уже з кінця 1811 року в ліцеї стали видаватися рукописні газети, журнали, збірники. Пушкіна приймає в них діяльна участь. У ліцейські роки Пушкін пише багато й у різних жанрах: оди, елегії, послання, поеми, комедію, роман. До нас дійшло біля ста двадцяти віршів Пушкіна-Ліцеїста, але це далеко не все, що написано їм у цю пору

Творчі сили Пушкіна-Ліцеїста проявлялися з кипучою енергією. «Не тільки в години відпочинку від ученья в рекреаційної залі на прогулянках, - розповідає його товариш по ліцеї С. Комовский,- але нерідко в класах і навіть під час молитви Пушкіну спадали на думку різні пиитические (поетичні) вимисли, і тоді особа його те помрачалось, то прояснялося від посмішки, дивлячись по роду дум, які займали його. . .»

У віршованому посланні до одному із учителів («Моєму Аристарху», 1815) сам Пушкін пише про те, як у нього народжуються вірші:

чиСиджу з добрими друзями, Лежу ль У постелі пухової, Броджу ль над тихими водами В діброві темної й глухий. Задумаюся-Змахну руками, На римах раптом заговорю...

Ліцейські вірші Пушкіна показують, що юний поет росте, як казковий богатир, не щодня, а щогодини. Він швидко проходить роки учнівства в классицистов XVIII століття й у поетів початку XIX століття: Жуковського, Батюшкова. Ясність і тверезість думки, критичне відношення до своїх учителів охороняють Пушкіна від учнівського наслідування. «Бреду своїм шляхом; будь усякий при своєму», - заявляє він у посланні Батюшкову (1815), що запропонувало йому співати «війни кривавий бенкет». Своє, пушкінське позначається вже в ліцейських віршах Пушкіна, у нього, по вираженню Бєлінського, «художницької здатності. . . вільно переноситися в усі сфери життя», в «простому й вірному погляді на дійсність». Уже в цих віршах проявляються особливості мови Пушкіна: ясність, точність, влучність, виразність і смілива новизна словесних образів. Слава Пушкіна-Поета росте не тільки серед ліцеїстів. З 1814 року вірші Пушкіна починають друкуватися в журналі «Вісник Європи», а з 1815 року - ще у двох журналах

У січні 1815 року на іспиті Пушкін прочитав у присутності Державіна свою оду «Спогаду в Царському Селі». Державін був схвильований силоміць поетичного дарування Пушкіна. Маститий поет єкатерининського століття побачив у поеті-ліцеїсті свого гідного спадкоємця

Але не один Державін відзначив поетичний талант Пушкіна. Йому дивувався Батюшков; скупий на похвали Карамзин, відвідавши Пушкіна в ліцеї, сказав йому: «Парі, як орел, але не зупиняйся в польоті».

У своєму листі до П. А. В'яземського (1815) Жуковський повідомляє про те, що він відвідав у ліцеї «молодого чудотворця - Пушкіна». Далі він пише: «Це надія нашої словесності... Нам усім потрібно з'єднатися, щоб допомогти вирости цьому майбутньому гігантові, що усіх нас переросте».

У ліцеї Пушкін установив товариські зв'язки з багатьма ліцеїстами, а з Дельвигом, Пущиним і Кюхельбекером його зв'язувала щира, глибока дружба. Пушкіна була людина живий, товариський, а тому, коли вихованцям старших курсів дозволили відвідувати будинку знайомих, що живуть у Царському Селі, він широко скористався цим дозволом. Улітку 1816 року

Жив у Царському Селі Карамзин, що знав і високо, що цінував Пушкина. Поет відвідував будинок Карамзина, слухав читання уривків з «Історії Держави Російського», бесіди Карамзина з відвідувачами. У Карамзина Пушкін познайомився з П. Я - Чаадаєвим, офіцером гвардійського гусарського полку, а через Чаадаєва - з багатьма молодими офіцерами цього полку, у числі яких були члени організацій, що передували декабристським Північному й Південному суспільствам. Чаадаєв, волелюбний і широкообразованний людина, став другом Пушкіна й зробила на нього великий і сприятливий вплив. У посланні «Чаадаєву» (1821) Пушкін говорить про це:

Твій жар запалював до високого любов

«Високе» мовою Пушкіна й декабристів значило - політичні, суспільні, наукові, літературні інтереси. Бесіди із Чаадаєвим зміцнили й розширили волелюбні погляди й настрої Пушкіна

Вчасно закінчення ліцею Пушкін цілком був підготовлений до високого призначення поета-громадянина. Його розумовий кругозір розширився, оформилися передові погляди, змужнів його поетичний талант, він палко бажав «вітчизні присвятити душі прекрасні пориви».

9 червня 1817 року Пушкін закінчив ліцей. Поет покинув степи школи, вступив у життя.
<

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: