Экселенц уважає, що програма, закладена в людині, уже вичерпує

Проблема моральності й людської особистостей у повісті А. і Б. Стругацких «Жук у мурашнику»

Аркадій і Борис Стругацкие створили багато прекрасних книг. Майже всі їхні добутки написані в жанрі фантастики. Але незважаючи на це, головним об'єктом для письменників завжди є Людина, і насамперед його духовний мир. Характерно, що все чудеса техніки й досягнення науки в книгах Стругацких запам'ятовуються куди менше, ніж самі люди, їхні характери, відносини. Проблеми, які піднімають автори у своїх добутках, дуже актуальні, незважаючи на те що дія більшості їхніх романів і повістей відбувається в далекому майбутньому. Одна з таких проблем встає в повісті “Жуки в мурашнику”.

Все це добуток побудований на гострому конфлікті довіра й недовіра до іншої людини. Все життя Экселенца пов'язана із цією дилемою. Чи завжди він правий у своїх учинках Адже саме йому, Рудольфові Сикорски, дане право приймати найбільш відповідальні рішення. Від того, як він надійде, залежить, можливо, доля людства. Экселенц сорок років мучається питанням вірити або не вірити Мандрівникам Він почуває ту величезну відповідальність перед людством, що лежить на його плечах. Піклуючись про благо всіх людей, він забуває про благо одногоєдиної людини. Але адже це вже не благо, коли хоч одна людина страждає. Экселенц вчиняє злочин, придушуючи у Львові Абалкине особистості. Він бачить у ньому тільки апарат Мандрівників і не зауважує Льва АбалкинаЛюдини. Гуманність не дозволяє Сикорски і його соратникам убити тридцять найд, але вони намагаються замінити одну програму інший, і від цього страждає особистість Абалкина. Экселенц уважає, що програма, закладена в людині, уже вичерпує його повністю, до дна, і тому людина не може змінити своє майбутнє. Виходить, що Сикорски не довіряє не тільки Мандрівникам, але й силі людської особистості. Він не вірить у споконвічну природну доброту людини. І дарма. Про цьому дуже добре говорить один з героїв книги “Понеділок починається в суботу” ВЯнус у людини завжди є вибір, не може бути абсолютної програми; майбутнє людини роблять його вчинки. Ця обмеженість Экселенца приводить до непоправного постріл в Абалкина завершує трагедію

Більше людяний інший герой книги Максим Каммерер. Він у своїх учинках опирається на совість, на голос душі. Максим прекрасно відчуває, що з Абалкиным надійшли нелюдяно й несправедливо. Каммерер не заперечує, що Лев Абалкин може бути зброєю Мандрівників, але адже цілком можливо, що й немає. Однак співробітники Комкона2 допускають, по боргу службу, завжди саме гірше. І ця їхня позиція ламає життя не тільки Абалкину, але і його братам і сестрам. Залишаючись людиною, Максим не може не підказати Абалкину “Виїдьте, Лева, вас тут уб'ють”. І хоча ми майже переконані, що все це неспроста й що на землян насувається щось дивне, проте дуже боляче чути постріл у фіналі повести “Жук у мурашнику”.

У кожного читача після прочитання книги може зложитися різна думка про правоту тих або інших героїв. Але один висновок очевидний треба довіряти один одному, бачити в кожному добрий початок. І напевно, не завжди треба міркувати з позицій залізної логіки, але варто прислухатися й до себе,, до своєї совісті, до свого серця

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: