Куприн А. И. Росіянин письменник XX століття (ідеали, творчість, доля)

Куприн А. І.

Твір по добутку на тему: Росіянин письменник XX століття (ідеали, творчість, доля)

XX століття подарувало нам чимало чудових письменників. Їм випало жити в “мінути фатальні” російської історії, в епоху соціальних потрясінь. Це були часи, коли надії на відновлення миру з'єднувалися із тривогою й настороженим відношенням до неминучих змін у житті російських людей. Багатьом письменникам доля підготувала серйозні випробування, але шлях щирого художника ніколи не буває простим. Одним з тих, хто ніколи не боявся життя й не переставав працювати над собою, був А. Куприн. Його добутку давно стали улюбленими для російських людей, його ім'я відомо не тільки в нашій країні, але й за рубежем. Однак життя письменника не менш цікава, чим його книги
Із самого початку А. Куприну доводилося покладатися на власні сили й мужність. Батько вмер, коли синові був рік, тому з раннього дитинства хлопчик був змушений жити в “більших казенних будинках”. Він пройшов звичайний по тимі часам шлях сироти “зі шляхетних”: московський пансіон, Друга московська військова академія, Александровское військове училище, чотири роки служби в піхотному полицю. Але труднощів письменник не боялися ніколи. А. Куприн рвався побачити й випробувати все, що доступно людині. Після відставки наступив період настільки бажаної письменником волі, відкрилася, як він сам говорив, “більше, широка, вільна життя”. Скількома професіями пишався А. Куприн! Все життя його була стихією, у яку він кидався очертя голову. Біографія письменника нагадує авантюрний роман. Він стрибав із другого поверху й відмовлявся від обіцяного за це поцілунку химерної дамочки; верхи на коні в'їжджав у ресторан, щоб випити чарку коньяку; зі знаменитим Уточкиним літав на повітряній кулі, а з борцем Заикиним - на аероплані. Всі ці пригоди, як і всі професії, які перепробував А. Куприн, були необхідні йому для творчості. Він рибалив, щоб писати про рибалок, пропадав у цирку, щоб розповісти про циркачів, навіть бував суддею на борцовских змаганнях. Життєві враження письменник цінував на вагу золота. Він жадібно усмоктував усе, що бачив і чув, щоб потім перенести на папір. Знайомлячись із добутками письменника, легко представити віхи його долі, зрозуміти ідеали. У ранній період творчості А. Куприн зазнав впливу від сильного натуралізму У розповідях “Місячної вночі”, “Капризи диви” автор міркує над роллю случаючи в людському житті. Ці добутки звичайно називають наслідувальними. По-справжньому про А. Куприне як про талановитого письменника заговорили після появи повести “Молох”. У цьому добутку автор виступив нещадним викривачем сучасного йому капіталістичного суспільства. Язичеський бог Молох став символом буржуазної цивілізації, хижацтва й насильства. Письменник показав, що в жорстокому й фальшивому світі духовні цінності перетворилися в предмет купівлі-продажу. Беззастережне заперечення підвалин буржуазного суспільства пов'язане з образом інтелігента й гуманіста Боброва, якому довірені багато авторських думок. Але, на жаль, головний герой повести, наділений загостреною совісністю, виявився занадто слабким, щоб протестувати. Як і багато російських письменників, що розчарувалися в буржуазних цінностях, що побачили їхній пагубний вплив на людську душу, А. Куприн шукав свій моральний ідеал серед людей, не знівечених грошовими відносинами. Його героями ставали “природні” люди: бурлаки, злиденні, артисти (“Білий пудель”, “У цирку”). Яскравіше всього особливості світогляду письменника в цей період втілила повість “Олеся”. В основу добутку покладений конфлікт між красою, цілісністю головної героїні й неподобством сучасного миру. В образі Олеси даний глибоко народний характер, що зберіг у недоторканності своя велич і чистоту. Чарівність героїні - у її шляхетності, яскравої самобутності, здатності безоглядно віддаватися любові, не стаючи бранкою своїх почуттів. Однак ідеал письменника нездійсненний. Як відзначав один літературознавець, “природний” людина 'почуває себе вільним “тільки на своїй території”. Для героїні згубне зіткнення не тільки з міською цивілізацією, але й з патріархальним селом. А. Куприну довелося “сховати” свою поліську чаклунку від людей. Її спроба спілкування з ними закінчується трагічно.
З поразкою Росії в російсько-японській війні й початком першої російської революції відкрилися нові шляхи для літератури. Під впливом історичних подій і власного досвіду А. Куприн пише повість “Двобій”.
Художній зміст сцен, картин, епізодів добутку становить осуд “мертвої порожнечі життя” (життя в цілому, а не тільки армійського побуту), усього, що спотворює людську душу. Про торжество розумних, чистих, щирих відносин жагуче мріють найбільш близькому авторові герої - Ромашов і Назанский. Останній передчуває невідворотність глибоких соціальних потрясінь, у підсумку яких життя людська “стане солодкою працею, вільною наукою, чудовою музикою, веселою, вічним і легенею святом”. Вустами цього героя висловлені багато ідей, думки й настрої письменника. Ромашов же - втілення улюбленого авторського образа правдошукача й гуманіста, у міркуваннях і вчинках якого відбилася проблема вибору людиною шляхи до істини й справедливості. Зображуючи цього молодого героя, А. Куприн простежує процес духовного “розпрямлення” особистості. Але, на жаль, стикнувшись із життям і зробивши перший крок на шляху до самостійності, герой гине. Його смерть - вирок нелюдської, жорстокої дійсності. У роки реакції письменник всі частіше звертається до теми любові, що зображується як “першоджерело миру і його владар”. Авторське відношення до одному із прекраснейших людських почуттів легко зрозуміти, прочитавши “Олесю” і “Двобій”. Але остаточно концепція любові оформляється до моменту написання повістей “Суламифь” і “Гранатовий браслет”. А. Куприн зображував її як почуття, що підносить “у нескінченну височінь цінність людської особистості”. Любляча людина повинен бути здатний на самопожертву, моральний подвиг. Вимоги письменника дуже високі, тому що любов для нього - це божественний дарунок, яким наділені тільки по-справжньому талановиті люди. У повістях А. Куприна один із двох героїв приносить себе в жертву, щоб розбудити душу іншого. У безкорисливому служінні своєму обранцеві письменник бачив справжній зміст любові. “Дівчина з винограднику” Суламифь в однойменній повісті подарувала коханому новий погляд на мир. До моменту першої зустрічі знаменитий цар Соломон підійшов пересиченим всіма благами, байдужим до себе й сумним. Любов до Суламифи відкриває йому небувале щастя й нове розуміння буття. Із прекрасною дівчиною утомлена, розчарована людина заново переживає свою молодість. Так само природно, як дарувала любов, Суламифь віддає життя, рятуючи Соломона. Якщо іудейський цар і його обраниця - особистості романтичні, незвичайні, то герой повести “Гранатовий браслет” - людин зовсім, здавалося б, прозаїчний. Він усього лише скромний телеграфіст. Але соціальний стан нічого не виходить, коли мова йде про здатність любити. Непомітний Жовтків наділений великим дарунком платонічної любові до жінки. Ціною свого життя він розбудив душу Віри Миколаївни, що раптом зрозуміла ненормальність своєї розміряної, але фальшивого життя
У більшості добутків А. Куприна сумний фінал, хоча його самого вважають самим життєлюбним серед російських письменників. Гармонії з миром він досягав завдяки творчості, що приносило радість і задоволення. А, Куприн був щасливою людиною дуже довго - до від'їзду в еміграцію. Вісімнадцять років, проведені за кордоном, письменник згодом назвав роками свого нещастя. Удалині від батьківщини йому жилося гірше, ніж кому-небудь. Сам він говорив: “Мені не можна без Росії. Я дійшов до того, що не можу спокійно листа написати туди, кому в горлі”. Росіянином, що живе у Франції, письменник присвятив роман “Жанета” У ньому показана щиросердечна драма людини, самотнього, всіма забутого в чужій країні. Ці переживання стали глибоко особистими для А. Куприна: нестерпної було блукацьке життя ізгоя. Зрештою він вирішив повернутися додому. Незадовго до смерті письменник сказав дружині: “Ненька, як життя гарне! Адже ми на батьківщині? Скажи, скажи, навкруги - росіяни! Як це добре!”
А. Куприн прожив нелегку, але яскраве життя й написав прекрасні книги. Ми вдячні йому за глибоку людяність, найтонший талант, любов до своєї країни, непохитну віру в щастя. Добутку А. Куприна - це своєрідна енциклопедія морально бездоганних людських бажань і почуттів.

kuprin/raznoe37

Історія народу й закони розвитку мови. Питання методу в мовознавстві. Як написати шкільний твір. Книжкові передмови - збірник творів і есе по літературі

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: