Лотман — Кілька слів до проблеми «Стендаль і Стерн»

Ю. М. Лотман КІЛЬКА СЛІВ ДО ПРОБЛЕМИ "СТЕНДАЛЬ І СТЕРН" (ЧОМУ СТЕНДАЛЬ НАЗВАВ СВІЙ РОМАН "ЧЕРВОНЕ Й ЧОРНЕ"?) (Лотман Ю. М. Вибрані статті. - Т. 3. - Таллінн, 1993.

- С. 428-429) Питання, поставлений у підзаголовку теперішньої замітки, являє собою не тільки наукову проблему, але й назва відомої статті Б. Г. Реизова, що посвятили цьому питанню велика й дотепна розвідка. Почавши із вказівки на те, що «критики дотепер губляться в здогадах» із цього приводу, Б. Г.

Реизов закінчив своє ерудоване дослідження, що представляє звід всіх коли-або висловлених із цього приводу міркувань, песимістичним міркуванням, що фактично означає, що відповіді на поставлений у заголовку питання ні, та й шукати його недоцільно: «Уже та обставина, що назва викликала стільки різних тлумачень, далеких від задуму автора, говорить про суггестивности назви. Воно викликає асоціації різної властивості, пов'язані з емоційними тонами й ідейною основою роману. В «червоне» і «чорне» можна вкладати будь-який зміст...» . Крім відомого почуття незадоволення, що залишає подібний висновок, він викликає ще й питання: як можна говорити про тлумачення, «далеких від задуму автора», якщо задуми автора нам невідомі? Адже сам Б. Г.

Реизов відводить як неварте уваги висловлення Стендаля: «червоне» означає, що якби Жюльен народився раніше, він був би солдатом, але в цей час він повинен був надягти на себе сутану, звідси «чорне», хоча слова автора пересказані нам його найближчим іншому Д. Форгом . При цьому Б. Г. Реизов не бере під сумнів сумлінність або поінформованість мемуариста, а дезавуює його свідчення довідкою про відсутність у французькій армії червоних мундирів, як відомо, що були в епоху наполеонівських воєн ознакою англійців. Виходячи із цього міркування, Б. Г.

Реизов уважає, що численні автори, отнесшиеся до свідчення Д. Форга з довірою, помилялися. У цьому випадку прийде визнати, що задум автора нам невідомий.

Представляється, що світло на питання може пролити наступне міркування, упущене з виду дослідником: заголовок «Червоне й чорне», яким Стендаль замінив первісне «Жюльен», являє собою цитату-відсилання до тексту «Тристрама Шенди» Стерна. Тут в історії Лефевра читач знаходив суперечку про порівняльні достоїнства військової й духовної кар'єри, причому капрал Трим затверджував, що священики відрізняються від солдатів лише лицемірством. «От цього не випливало говорити, Трим, - сказав мій дядько Тоби, тому що один Господь знає, хто лицемір і хто немає <...

>. А тим часом, Трим, ми можемо бути впевнені, для нашого заспокоєння, - продовжував мій дядько Тоби, - що Всевишній Бог настільки добрий і справедливий управитель миру, що, якщо ми тільки виконали в ньому свої обов'язки - ніхто не стане й запитувати, чи зробили ми це в червоних мундирах або в чорних каптанах» . Стендаль, звичайно, читав «Тристрама Шенди» в оригіналі. Однак його увага до цих рядків могло бути оновлене чотиритомним повним зібранням творів Стерна у французькому перекладі, що з'явився в Парижу в 1825 р.

, незадовго до початку роботи над «Червоним і Чорним». У французькому перекладі місце, що цікавить нас, звучало так: «... Dieu est un maitre si bon et si juste, que, nous avons tousjours fait notre devoir sur la terre, il ne s'informera pas si nous en sommes acquittes en habit rouge ou en habit noir» . Таким чином, слова Стендаля, передані його іншому, заслуговують на увагу. А посилання на колір мундирів французької армії прямого відношення до справи не має, тому що в Стендаля мова йде не про яку-небудь реальну форму обмундирування, а про літературну асоціацію.

Однак з'ясування джерела загадкового заголовка роману дозволяє також привернути увагу до мало вивченої проблеми відносини Стендаля до стернианской традиції. В «Тристраме Шенди» так само, як і в романі Стендаля, наскрізною темою є зіставлення чорної ряси Йорика й червоного мундира дядюшки Тоби. Однак всепроницающая іронія Стерна рівною мірою поширюється й на проповіді першого, і на іграшкову міцність другого. Ідея ілюзорності будь-якої діяльності, що лежить в основі погляду англійського романіста, переміняється в Стендаля думкою про примарність будь-якого поприща в ганебний момент історії. Стендаль не полемізує зі Стерном - він пам'ятає про нього й розраховує на таку ж пам'ять у читачі.

Але саме тут виявився глибокий розрив Стендаля зі своїм часом: читач (і критик) 1830-х рр. викреслив XVIII в.

і його уроки зі своєї культурної пам'яті. Натяк залишився не зрозумілим ні сучасної Стендалю літературою, ні її дослідниками. Примітки 1. Реизов Б.

Г. Чому Стендаль назвав свій роман «Червоне й Чорне»? Реизов Б. Г. З історії європейських літератур. Л., 1970.

С. 170. 2. Там же С. 186.

3. Там же. С. 173. 4.

Стерн Л. Тристрам Шенди. Спб., 1892. С. 384. 5.

Oeuvres complètes de L. Sterne, traduit de l'anglais par ur société de gens de lettres. Paris. 1825. T. 2. P.

163.

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: