Маяковський В. В. «Я хочу бути зрозумілий своєю країною»

Маяковський В. В.

Твір по добутку на тему: "Я хочу бути зрозумілий своєю країною"

У великого російського поета XIX століття Н. А. Некрасова є чудові слова:
Хто живе без суму й гніву,
Той не любить вітчизни своєї
Поет Володимир Маяковський жив з "сумом і гнівом" і жагуче любив свою вітчизну
Мотиви суму, незадоволеності, самітності, невпорядкованості в особистому житті звучать у багатьох його добутках
Страждаюч і самотнім прийшов у російську поезію юний Володимир Маяковський. У віршах молодого поета вражало незвичайний зміст і приголомшуючу поетичну новизну - те, що отпугивало сучасну йому критикові, що не бажав зрозуміти й пояснити цю новизну
Мир не розкриває свої таємниці перед поетом, і він здивовано вопрошает:
Послухайте!
Адже якщо зірки
запалюються -
значить - це кому-небудь потрібно?
Значить - це необхідно,
щоб щовечора над дахами
загорялася хоч одна зірка?!
Недосконалість жизнеустройства, різка невідповідність мрії й дійсності породжувало здивовані питання
Вірш із зухвалою назвою "Нате!" знайшло свого адресата й зробило саме ту дію, на яке автор міг розраховувати
Також у розладі з дійсністю й мріями про майбутнє народилися й рядка, до яких треба особливо прислухатися, бажаючи зрозуміти життя й особистість Маяковського, його творчість:
Прийдешні люди!
Хто ви?
От - я,
весь
біль і ушиб!
Вам заповім я сад фруктовий
моєї великої душі!
Це голос молодого Маяковського. Оборотний же увага на те, який контраст споконвічно терзає душу поета. Він - "весь - біль і ушиб" - зрощує "сад фруктовий" для прийдешніх людей. У цих рядках - ідея жертовного служіння людям, характерна для класичній росіянці літератури
Хрестоматійний вигляд Маяковського, "агітатора, горлана-ватажка", здається, не допускає думки про щиросердечну слабість
Поет у зрілу пору не любив виносити на люди щиросердечну смуту, "стаючи на горло власній пісні".
Але душу видає себе, вона радується й радіє, обурюється й кровоточить. Бездушна поезія - не поезія
Один із самих чудових творів Маяковського, на мій погляд, поема "Про це". Вона про себе й про любов, поема, у якій яскравіше й глибше, ніж в інші, більше пізніх поемах, розкриваються характер і особистість Маяковського
Минулого й ранні поеми про любов ("Хмара в штанях"). Була найясніша, не ускладнена драматичними колізіями поема "Люблю". Поет тоді переживав пік свого почуття до Л. Ю. Брик, тому й був упевнений: "Не змиють любов ні сварки, ні версти. Продумано, вивірена, перевірена".
Але в дійсності любов принесла тонко, що почуває поетові, одні страждання
Зовні він був спокійний, зухвалий, невразливий, а насправді - дуже незахищений. І все це дуже близько, зрозуміло нам у поеті, тому що це - загальнолюдські якості. Мене дуже торкають його проникливі рядки про любов до "звірини":
Я люблю звірину
Побачиш собачку -
отут у булочній одна -
суцільна плішина, -
із себе
і те готовий віддати печінку,
Мені не шкода, дорога,
їли!
А от поет-горлан, поет-трибун, поет-глашатай мені, що живе на початку XXI століття й переживающей всі його складні й трагічні події, не зовсім зрозуміла. Він мріяв про прекрасний "комуністичному далеко", славив тричі батьківщину, що буде, а що ж зараз? Що славити, кого славити й за що?
Далеке майбутнє, XXX століття представляв Маяковський у своїх віршах. Як не квапив життя, як не вірив у комуну у воріт, а рятування від гнітючої інерції старого побуту відносив лише в далеке майбутнє:
Ваш
Тридцяте століття
обжене зграї
серце дріб'язків, що роздирали,
Нині недолюбленное надолужимо
звездностью незліченних ночей
І знову Маяковський-Романтик вимовляє слово олюбви.
Про любов, яка б не була "служницею заміж, похоті, хлібів", про любов, яка б заповнила собою всесвіт і "щоб вся на перший лемент "Товариш!" - оберталася земля". Такий представляв, такий хотів бачити любов Маяковський. Йому не було дане щастя випробувати таку любов: вся справа в тому, що в кожному любовному романі є два персонажі, від яких рівною мірою залежить його доля
Такий Маяковський зрозумілий нам, близький і сучасний
Маяковський-Сатирик - теж наш сучасник. Сатира у творчості поета - це "кавалерія гострот", що підняла "рим відточені піки", це любимейший рід зброї
"Дуже багато різних мерзотників ходить по нашій землі й навколо", - відзначає поет у вірші "Розмова з товаришем Леніним". "Обкрутити їх, викрити перед особою народу" - таке завдання ставить перед собою Маяковський
Він їдко висміює всі негативні прояви в радянському побуті ("Про дряни", "Любов", "Пиво й соціалізм"), бореться з бюрократизмом в установах ("Прозаседавшиеся", "Фабрика бюрократів"), виступає проти пережитків капіталізму у свідомості людей ("Боягуз", "Ханжа", "Підлиза", "Пліткар"), наносить нищівні удари по царству долара, по міжнародних убивцях і паліям нової війни
Маяковський у вірші "Стовп" хоче, щоб "критика данина носила", хоча "дуже багато різних мерзотників ходять по нашій землі й навколо, ціла стрічка типів тягнеться: марудники, підлабузники, сектанти, п'яниці".
У наші дні слова з вірша "Прозаседавшиеся": "ПРО, хоча б ще одне засідання відносно "викорінювання всіх засідань!" стали крилатими. Вони й сьогодні спрямовані проти бюрократів, управлінського апарата, марних засідань і голосувань депутатів і т. д.
"Миє", просто стирає бюрократів і п'єса "Лазня". Бюрократи Победоносиков і його секретар Оптимистенко не дають дороги новому винаходу, заважають руху вперед. Ця п'єса показує шкоду бюрократизму, ворожість його всій творчій, творчій атмосфері суспільства. На жаль, живуть победоносикови й оптимистенки й у наший дні. Сатира Маяковського "косила" дрянь, допомагала читачеві побачити, хто є хто
Втішно відзначити, що в наш час усе більше з'являється що дерзають, думаючих, сміливих людей, які хочуть, щоб демократизм, заповзятливість допомогли нашому суспільству
А як злободенні й сьогодні рядки з вірша "Душу суспільства":
.як від гострого,
як би заразного,
біжи,
товариш,
від алкоголіка,
який хвалиться тим,
скільки пива й горілки випито!
Так, я вважаю, що Володимир Маяковський "зрозумілий своїм народом", хоча кожний сприймає його по-своєму.
В. Маяковський був людиною надзвичайно чутливим, готовим віддати всі "за одне тільки слово ласкаве, людське".
Яке скромне (і яке жагуче!) бажання і яка грандіозна плата за нього!

mayakovskiy/raznoe13

Історія народу й закони розвитку мови. Питання методу в мовознавстві. Як написати шкільний твір. Книжкові передмови - збірник творів і есе по літературі

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: