МІФ ДРЕВНІХ СЛОВ’ЯН ПРО СОНЦЕ

У міфах древніх слов'ян, як і в інших народів, відбивалися їхні подання про світ і людину, природі й космосі. Різні явища природи, стихії обоя^ествлялись людьми й знаходили своє втілення в прекрасних поетичних міфах.

Образ Сонця - один із самих прославленій і улюблених у слов'янській міфології. Адже саме його гарячі й радісні промені дарують життя всьому на землі. У народному міфі повествуется, як «вічно юний, вічно радісний світлий Яр» вирвав Матір-Оиру-Землю з мороку й холоднечі, полюбив її, і від цієї любові вона «прикрасилася злаками, квітами, темними лісами, синіми морями, блакитними ріками, сріблистими озерами». Під гарячим Ярилиним поглядом заповнилося небо птахами, земля - лісовими й польовими звірами, «у ріках і морях заплавала риба, у повітрі затовклися комахи,

Мушки так мошки».

Але от з'явився на квітучій Землі «улюблений земнородний син» - людин. Удар Яріла-Батька золотий вожжой зародив у людині розум, дозволив чути богів, і відповідати їм, чого не могли робити ні звірі, ні птаха, ні рослини.

Як здорово відчувати себе сином самого Сонця! Як хочеться, щоб люди пам'ятали про те, що Яріло-Батько даровал їм розум для добрих і радісних справ, а не для воєн, сварок і дріб'язкових інтриг.

2 варіант Міфологія древніх слов'ян складалася з їхніх вірувань і подань про навколишній світ: людині, природі, космосі.

Як і інші народи, слов'яни обожнювали й одухотворяли природу, тобто вірили в те, що всі навкруги живе, почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за своє існування. Особливо почитали слов'яни бога сонця Яріла, що захищав розквіту природи, любові, родючості.

У народному міфі Яріло описується як «вічно юний, вічно радісний світлий» бог. Це саме він розбудив Матір - Сиру-Землю від мертвого сну, дав життя рослинам, тваринам, морям і рікам:«від жарких його поцілунків прикрасилося (Земля) злаками, квітами, темними лісами, синіми морями, блакитними ріками... з надр її вилітали піднебесні птахи, з вертепів вибігали лісові й польові звірі...» У результаті палкої любові Батька-Яріла й Матері-Землі народилася людина.

І люблячий батько підніс своєму чаду неоціненний подарунок - розум: «... ударив його Яріло по голові золотий вожжой - яркою блискавкою, і від тої блискавки розум у людині зародився».

Людина не тільки стала розуміти громову мову батька, але й відповідав йому «віщим словом, мовою крилатої» і був визнаний всіма мешканцями Землі царем і владикою природи.

Як видно з міфу, древні слов'яни зв'язували з богом сонця Ярилой походження людини, а також всіх земних тварин і рас тений. І це дійсно так!

Адже на планеті, обігріва_ не сонячними променями, ніколи б не змогла зародитися життя.

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: