Мотиви злочину Раскольникова

Відкриваємо роман великого російського письменника Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання». І з перших же сторінок попадаємо в атмосферу чогось таємного й страхаючого, ще невідомого нам, але вже вабливою своєю загадковістю. Читаємо далі й розуміємо: готується злочин - страшне, підступне, розважливе, нелюдське

Готується вбивство. І от перед нами фігура майбутнього вбивці - Родіона Раскольникова - колишнього студента, відрахованого за борги, що живе в бідності й щодня, що спостерігає страждання, власної сім'ї. Що рухає цією людиною? Які плани, які ідеї народжуються в його розумі? Що спонукує його розум до виникнення таких дивовижних ідей, антигуманних теорій?

Знайомлячи ближче з героєм роману, ми довідаємося, що Родіон Розкольників - син міщанина, що виріс у бідній провінційній сім'ї. Після смерті батька він виявився з матір'ю й сестрою Дуней у гострому нестатку. Постійно спостерігаючи навколо себе жорстоку несправедливість, страждання людей, жахливу вбогість одних і дозвільне життя в розкоші й багатстві інших, Родіон все частіше й частіше задавався питанням: чому розумні, шляхетні, добрі люди повинні животіти, у той час як незначн і підлі насолоджуються життям у достатку й радості? Разом з тим його мучили й інші, важливі, але важкорозв'язні питання. За що випробовують страждання ні в чому не винні діти? Хто такий на цьому світлі людин? Чи має він право знехтувати людські закони й творити свої, або нічого він не може й ні на що не має права? Намагаючись знайти відповіді на ці питання, герой приходить до думки, що всі люди діляться на дві категорії: «наполеонов», тих, хто все може, кому все дозволено, і «тварин тремтячих», тих, які ні на що не мають ніякого права. Але до якому ж із цих типів ставиться він сам? « чиТварина я тремтяча або право маю?» - це питання поступово стає головним для Раскольникова. І дозволити його він може, тільки промірявши свої логічні побудови на практику

Однак не простої бажання визначити своє місце у світі рухає героєм Достоєвського. Поступово наближаючи момент здійснення злочину, автор усе глибше розкриває перед нами душу й характер Родіона Раскольникова. Насамперед, впадає в око чуйність героя й сприйнятливість до непомірних страждань бідняків і трудівників. Блукаючи по Петербургу, він бачить страшні сцени розпачу, приниження, спустошення, озлобленості й, в остаточному підсумку, загибелі нещасних людей. У той же час він зустрічається з миром богатих, виряджених дам, бачить розкішні бенкети й дозвільні гулянки «сильних миру цього». І в його душі поступово назріває прагнення стати свого роду месником за знедолених, принижених і ображених. Жаль до людей стає головною причиною його майбутнього злочину. Але чи досить тільки одного .цього жалю, одного бажання допомогти людям, відновити справедливість для того, щоб герой зважився на вбивство - нехай навіть найнікчемнішої й жалюгідної старушонки? Імовірно, немає. Однак ситуація навколо Родіона усе сильніше ускладнюється, вносячи ще більше сум'яття в його душу

Перебуваючи в стані збурювання існуючою несправедливістю, сам відчуваючи потребу й позбавлення, Розкольників одержує листа матері, у якому та повідомляє синові про домагання Свидригайлова до Дуне, про її намір вийти заміж за Лужина, якого вона не любить і не поважає, але який допоможе позбавити сім'ю від убогості. Бунт спалахує в серце Родіона: «Не хочу я вашої жертви, Дунечка, не хочу, мамаша! Не бувати тому, поки я живий, не бувати, не бувати!» Урятувати від приниження й падіння дорогу сестру, допомогти гаряче улюбленої матері - от що тепер вважає своїм першочерговим обов'язком Розкольників. І можливість виконати свій борг знов-таки зв'язується в його свідомості з убивством і пограбуванням старухи-процентщици, гроші якої могли б урятувати не тільки Дуню й Пульхерию Олександрівну, але й багатьох інших людей

«Я и сам жити хочу», - зізнається герой. Адже хіба можна назвати життям його злидарське існування в маленькій, задушливій комірці, більше схожої на шафу або скриню, чим на кімнату?! Соціальні причини бунту Раскольникова проти несправедливості й каліцтв життя в романі незліченні. Але поступово до усвідомлення цих несправедливостей приєднуються внутрішні роздирання героя: «А що ти робиш, щоб цьому не бувати?..» І у своїй бездіяльності Родіон знову ж схильний винити повний зла й жорстокості мир. При цьому він не згодний задовольнятися «пятикопеечним» працею свого товариша по університеті Разумихина, ділової й прозаїчної малої, розсудливої й практичної людини, що виношує егоїстичні підприємницькі плани. Розкольників найменше стурбований планами винятково особистими, він не візьме до уваги «натуру» і одержимо тривожними мріями, не властивими його приятелеві

Постійне й неминуче зіткнення з миром зла приводить героя Достоєвського до рішучих дій. Жадібна й шкідлива старуха-процентщица, вульгарний і підлий Лужин, злочинець і розпусник Свидригайлов - всі ці втілення зла й несправедливості стають лютими ворогами Родіона. І кожний з них тим або іншому способу підштовхує його до здійснення злочину. Баба - своїм багатством і марністю, Лужин - особистим підтвердженням теорії «розумного егоїзму», Свидригайлов - своєю безкарністю

Ще одним мотивом злочину стає прагнення героя знайти відповідь на етичне питання про те, чи можна, переступивши закон, прийти на щастя? Відповідно до подань Лужина, звичайно ж, можна. Свидригайлов взагалі не мучається подібними питаннями. Але для Раскольникова важливо знайти власне, особисте, а не загальне щастя, у першу чергу, щастя для себе й своєї сім'ї. На жаль, відповідь на поставлене питання негативний, але переконається в цьому Родіон занадто пізно - уже вчинивши злочин і лише збільшивши свої щиросердечні страждання

И все-таки найбільш важливим і значимим мотивом убийствав романі виявляється розроблена Раскольниковим теорія, що виправдує злочин. Адже насправді герой Достоєвського - мислитель, ідеолог, що прагне на практиці перевірити свої теоретичні ідеї, свою філософію життя. Буржуазна дійсність, свавілля влади й безправ'я простих людей, а також властиві Раскольникову гордість, марнославство, свідомість власної переваги й зарозумілість стали лише підставою для виникнення цієї філософії. Безпосереднім же приводом до вбивства була розмова між студентом і офіцером, підслухана Раскольниковим. У ньому він почув заклик убити бабу й взяти її гроші, щоб з їхньою допомогою послужити всьому людству. «За одне життя - тисячу життів, урятованих від гниття й розкладання. Одна смерть і сто життів замість, - так адже отут арифметика! Ця розмова стає для Родіона яскравим підтвердженням його власної теорії й зміцнює його в рішучості піти на злочин. Як він переконаний - в ім'я порятунку близьких йому людей

Отже, із всіх спонукальних причин я б виділив дві основні групи: ненависть до мучителів і збурювання проти соціальної несправедливості й прагнення піднятися до положення судді, що має право карати « хазяїв життя, що зарвалися, ». Один тільки герой Ф.М.Достоєвського не врахува-нездатності доброї людини пролити кров, нездатності жити, переступивши закон власної совісти

Великий майстер психологічного роману, автор «Злочину й покарання» створив збірний образ сучасного йому парубка. Майже всі герої Достоєвського - люди складні й суперечливі. Болісно гостро сприймаючи дійсність, письменник і свої персонажі наділяє подібним сприйняттям життя. Маєте з тим він прагне застерегти сучасників і нащадків від необдуманих учинків, непоправних помилок, які може зробити людина під впливом цілком об'єктивних і реально існуючих причин

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: