Мова — художній аналіз

Літературна мова XVII століття, особливо останньої третини його, відрізняється великою строкатістю, відбиваючи у своєму словнику й синтаксисі ті зрушення, які відбувалися в той час у суспільному й культурному житті. Церковна література (проповіді, житія й ін.) у своїй масі як і раніше користується слов'янською мовою. Багато слов'янських слів зустрічається в силабічній поезії й у п'єсах. Автори ж світських повістей наближають літературну мову до розмовного, те прибігаючи до живої мови (наприклад, ледар, шахрай, знатно й ін.), те запозичаючи словесні образи й вираження з усної поезії. А культурні зв'язки, що розширюються, із закордоном привели до впровадження в літературу іншомовних (західноєвропейських) слів (наприклад, публікація, банкет, персона, натуральний)..

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: