Мовознавство як система наукових дисциплін; розділи мовознавства

Іспит: Теорія мови

Лингви?тику(язикозна?ие, язикове?ение; від лат. lingua - мова) - наука, що вивчає мови. Це наука про природну людську мову взагалі й про всі мови миру як індивідуальних його представниках. У широкому змісті є частиною семіотики як науки ознаках.

Розділи лінгвістики

Лінгвістика в широкому змісті слова (пізнання мови й передача результатів цього пізнання іншим людям) підрозділяється:

Теоретична лінгвістика: наукова, що припускає побудову лінгвістичних теорій;

Прикладна лінгвістика: спеціалізується на рішенні практичних завдань, пов'язаних з вивченням мови, а також на практичному використанні лінгвістичної теорії в інших областях;

практична лінгвістика: являє собою ту сферу, де реально проводяться лінгвістичні експерименти, що мають метою верифікацію положень теоретичної лінгвістики й перевірку ефективності продуктів, створюваних прикладною лінгвістикою

Теоретична лінгвістика

Теоретична лінгвістика досліджує язикові закони й формулює їх як теорії. Вона буває:

Емпіричної: описивающей реальне мовлення;

Нормативної: що вказує, як "треба" говорити й писати (прескриптивная, предписательная).

Можна говорити не тільки про "мови", але й про "Мову" взагалі, оскільки мови миру мають багато загального. Тому виділяють:

Загальну лінгвістику: вивчає загальні (статистично переважні) риси всіх мов як емпірично (индуктивно), так і дедуктивно, досліджуючи загальні тенденції функціонування мови, розробляючи методи його аналізу й даючи визначення лінгвістичних понять. Частиною загальної лінгвістики є лінгвістична типологія, що зіставляє різні мови безвідносно до ступеня їхнього споріднення й делающая висновки про Мову взагалі. Вона виявляє й формулює язикові универсалии, тобто гіпотези, що виконуються для більшості описаних мов миру;

Приватну лінгвістику: вивчає окрему мову, групу родинних мов або пари контактуючих мов. У ній виділяються розділи або по окремій мові (наприклад, русистика, японістика), або по групі родинних мов (наприклад, славістика, романістика, тюркологія), або по культурному ареалі, у який входять географічно й/або типологически близькі мови (наприклад, балканістика, кавказоведение).

Прикладна лінгвістика

Прикладні сфери мовознавства здавна відрізнялися широкою розмаїтістю. Найбільш древні з них - лист (графіка), методика навчання рідній і нерідній мовам, лексикографія. Надалі з'явилися переклад, дешифрування, орфографія, транслітерація, розробка термінології. Один із традиційних напрямків прикладної лінгвістики - участь у язиковій політиці держави

Практична лінгвістика

Кібернетичні моделі мови перевіряються тим, наскільки схоже вони імітують людське мовлення; адекватність описів мертвих мов перевіряється в ході розкопок, коли археологи виявляють нові тексти на древні мовах

Емпірична лінгвістика

Емпірична лінгвістика добуває язикові дані трьома шляхами:

Методом інтроспекції, на якому заснована інтроспективна лінгвістика

Методом експерименту (див.: лінгвістичний експеримент) - спостерігаючи над поводженням носіїв живих говорів, чим займається експериментальна лінгвістика. У неї включаються зокрема:

Польова лінгвістика, що працює з носіями говорів, якими лінгвіст не володіє;

Інструментальна лінгвістика, що використовує прилади, у тому числі звукозаписну техніку;

Нейролінгвістика, що ставить експерименти безпосередньо з людським мозком

Філологічними методами, збираючи матеріал мертвих письмових мов і взаємодіючи з філологією, що вивчає писемні пам'ятки в них культурно-історичних зв'язках

Опис може бути орієнтоване на письмову й на усне мовлення; воно може або обмежуватися тільки "правильним" мовою (див.: язикова норма), або враховувати також різноманітні відступи від нього (див.: просторіччя); може описувати або лише систему закономірностей, що діють у всіх різновидах мови, або містити в собі також правила вибору між варіантами залежно від внеязикових факторів

Одноязична й порівняльна лінгвістика

Одноязична лінгвістика(у більше старій термінології - Описова лінгвістика) обмежується описом однієї мови, але може виділяти всередині нього різні язикові підсистеми й вивчати відносини подібностей і розходжень між ними. Так, діахронічна лінгвістика зіставляє різні тимчасові? зрізи в історії мови, виявляючи втрати й новації; діалектологія зіставляє його територіальні варіанти, виявляючи їхні відмітні риси; стилістика зіставляє різні функціональні різновиди мови, фіксуючи подібності й розходження між ними й т. п.

Порівняльна лінгвістикаПорівнює мови один з одним. Вона містить у собі:

Компаративістику(у вузькому змісті), або Порівняльно-історичне мовознавство, що вивчає відносини між родинними мовами;

КонтактологиюИ Ареальну лінгвістику (Ареалогію), що вивчає взаємодія сусідніх мов;

Порівняльну(Контрастивную, конфронтативную) лінгвістику, що вивчає подібності й розходження мов (незалежно від їхнього споріднення й сусідства).

Порівняльно-історичне мовознавствоЗаймається вивченням історії мов і виявленням їхніх генеалогічних зв'язків (див.: генетична класифікація мов). Цей розділ лінгвістики може описувати хронологічний зріз мови в певну історичну епоху, при житті одного покоління (синхронічна лінгвістика вивчає мову як систему, ставить перед собою завдання встановити принципи, що лежать в основі будь-який систем, узятої в цей момент), іноді також називається "синхронної"), або вивчати сам процес зміни мови при його передачі від покоління до покоління (історична лінгвістика, іноді також називана "диахронной" або "діахронічної").

Зовнішня й внутрішня лінгвістика

Зовнішня лінгвістика(Соціальна лінгвістика, соціолінгвістика) описує: мову у всьому різноманітті його соціальних варіантів і їхніх функцій; залежність вибору "коду" (тобто язикової системи) від суспільної приналежності носія (класовий і професійний вибір, див.: арго, жаргон, сленг), від його регіональної приналежності (територіальний вибір: див.: діалект) і від комунікативної ситуації співрозмовників (функціонально стилістичний вибір, див.: стиль).

Внутрішня лінгвістика(в іншій термінології - структурна лінгвістика) від цієї соціальної обумовленості відволікається, розглядаючи мову як однорідний код

Лінгвістика мови й лінгвістика мовлення

Лінгвістика мовиВивчає мову як код, тобто систему об'єктивно існуючих соціально закріплених знаків і правил їхнього вживання й сполучуваності. Лінгвістика мовлення вивчає мовну діяльність, тобто процеси говоріння й розуміння, що протікають у часі (динамічний аспект мовлення - предмет теорії мовної діяльності), разом з їхніми результатами - мовними добутками (статичний аспект мовлення - предмет лінгвістики тексту). Лінгвістика мовлення включає лінгвістику мовця (вивчаючу активний аспект мовлення - діяльність відправника повідомлень, тобто кодування - говоріння, лист, твір текстів) і лінгвістику слухаючі (вивчаючий пасивний аспект мовлення - діяльність одержувача повідомлень, тобто декодування - слухання, читання, розуміння текстів).

Статична й динамічна лінгвістика

Статична лінгвістикаВивчає стану мови (у тому числі стан язикової здатності індивіда - володіння мовою), а динамічна лінгвістика - процеси (зміна мови в часі; вікові фази язикової здатності: формування мовної здатності, оволодіння мовою, забування мови).

Загальна лінгвістика

У складі лінгвістики виділяють розділи відповідно до різних сторін її предмета

Так, Фонетика й графіка вивчають "сприйману" (слухом або зором) сторону язикових знаків ("план вираження"), а семантика - навпроти, їх "значеннєву" ( щорозуміється й перекладну) сторону ("план змісту").

ЛексикологіяВивчає індивідуальні властивості окремих язикових знаків, а граматика - загальні правила їхньої комбінації, уживання й розуміння

Усередині граматики прийнято виділяти такі розділи, як Морфологія (наука про граматичні властивості слова) і Синтаксис (наука про граматичні властивості речення й словосполучення).

Відповідні дисципліни відрізняються друг від друга орієнтацією на вивчення одиниць різних рівнів мови:

Предметом фонетики прийнято вважати такі одиниці, як звуки мовлення, їхні ознаки й класи, фонеми й відносини між ними, а також явища просодики - структуру складу, структуру такту й роль наголосу в ньому, правила інтонації, тобто звукового оформлення словосполучень і речень

Аналогічним образом графіка вивчає властивості елементарних одиниць письмового мовлення - графем, букв, ієрогліфів

Одиницями морфології прийнято вважати морфему й слово в їхніх взаєминах (правила побудови номінативних одиниць (словоформ) з найпростіших сигнификативних одиниць (морфем) і, навпаки, членування словоформ на морфеми).

Одиницями синтаксису прийнято вважати структуру таких конструируемих одиниць мови, як вільне словосполучення (докоммуникативная конструируемая одиниця) і вільне речення (комунікативна конструируемая одиниця), а останнім часом - також ССЦ (складне синтаксичне ціле) і, нарешті, зв'язний текст. Дрібна одиниця синтаксису - словоформа з її синтактикой (тобто властивостями сполучуваності) є інвентарна номінативна одиниця й у той же час максимальна одиниця морфології

Одиницями семантики прийнято вважати, з одного боку, більше прості (або навіть елементарні) одиниці - значення з їхніми компонентами й розпізнавальними ознаками (семами), а з іншого боку - правила, по яких із цих більше простих одиниць будуються більше складні змістовні утворення - змісти

Одиницями прагматики є людські висловлення - конкретні мовні акти, вироблені певними учасниками спілкування в певній обстановці, що співвідносяться з певною реальністю, орієнтовані на досягнення певних цілей (зокрема, на повідомлення), а також загальні універсальні правила створення й інтерпретації висловлень

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: