Мусорина — Переклади «Пам’ятника» А. С. Пушкіна на український і білоруську мови

Л. А. Мусорина ПЕРЕКЛАДИ "ПАМ'ЯТНИКА" А. С. ПУШКІНА НА УКРАЇНСЬКИЙ І БІЛОРУСЬКУ МОВИ (Концепція людини в сучасній філософській і психологічній думці.

- Новосибірськ, 2001. - С.

202-204) Переклади вірша А. С.

Пушкіна "Я пам'ятник собі спорудив нерукотворний..." є продовженням літературної традиції, породженої 30-ой одою Горация "Ad Melpomenen". У даній роботі аналізуються переклади на українську мову М. Рильськ і білоруську мову М. Лужанина. При цьому нас у першу чергу цікавлять ті моменти, які з'явилися в перекладах під впливом українських і білоруської національних культур. На жаль, обоє поета перевели "Пам'ятник" А.

С. Пушкіна не повністю: тільки чотири строфи. Але в хрестоматіях радянського періоду цей вірш, як правило, друкувалося в скороченому варіанті й саме в такому виді ввійшло в масову радянську культуру.

Я пам'ятник собi спорудив нерукотворний, Стежка народна там навiки пролягла, Олександрiйськiй стовп, у гордливостi незборний, Йому не досягне чола.Нi, весь я не вмру, я в лiрi жити буду, Вiд пороху утече нетлiнний заповiт, - I славу матиму, допоки серед люду Втратитися хоч один пiїт.Про міні вiдголос пройді в Русi великiй, I нарече міні всяк сущий у нiй язик, I гордий онук слов'ян, i фiнн, i нинi дикий Тунгус, i друг cтепiв калмик.I довго буду тім я дорогий народу, Що добрiсть у серцях пiснями викликав, Що в мiй жорстокий вiк прославивши я волю I за упалих обставав. (Пер.

М. Рильська)Я помнiк сам сабе узнес нерукатворни, Туди не зарасце народна трапа, Вишей узняўся ен вяршиняй непакорнай Александрийскага слупа.Не, ўвесь я не памру - душу не стані прахам, У лiри дарагой свій захавае жар, - I слаўни буду я, пакуль пад Молочним Шляхам Жиў будзе хоць адзiн пясняр.Пачуюць пра мяне ва ўсей Русi вялiкай, I кожни назаве тої моваю, што звик, I горді ўнук слов'ян, i фiн, i зараз дзiкi Тунгус, i друг степоў калмик.I доўга буду я за тое люб народу, Што ў серцах добрия пачуццi абуджаў, Што ў жудасни моє століття уславiў я свабоду I лiтасць до занядбаним зваў.

(Пер. М. Лужанина)Незвичайність цих перекладів полягає в тім, що вони виконувалися для людей, що прекрасно розуміють російський мова й напевно знаючих "Пам'ятник" А. С. Пушкіна в оригіналі. Тому переклади носили не інформаційний характер, але мали своєю метою ввести цей вірш до складу української й білоруської культур.

Як би не прагнув поет до найбільш повної відповідності оригіналу, національна культура завжди накладає відбиток на текст перекладу. Спробуємо простежити, які різночитання з'явилися в досліджуваних текстах. Різночитання "Олександрiйськiй стовп, у гордливостi незборний / Йому не досягне чола " (Піднісся вище він главою непокірливої / Олександрійського стовпа); "I славу матиму, допоки серед люду" (И славний буду я, доки в підмісячному світі) - в українському перекладі й "I слаўни буду я, пакуль під Молочним Шляхом" (И славний буду я, доки в підмісячному світі) - у білоруському перекладі не несуть відбитка національної культури й тому в цьому випадку не представляють для нас особливого інтересу. У різночитанні "Вiд пороху утече нетлiнний заповiт" є кодове для українців слово "заповiт" (заповіт). Як відомо, ця назва вірша одного з найбільших українських поетів Т. Г. Шевченко.

"Пам'ятник" А. С. Пушкіна не носить характер заповіту, але в українській літературі такий вірш уже було, і воно мало дуже велике значення для національної культури. Не випадково саме цей добуток виданий у перекладі на 150 мов, як поетичний символ України. І перекладач поєднує ідею безсмертя автора з одним зі значимих понять української культури. У фразі "Втратитися хоч один пiїт" ми зустрічаємося із церковнославянизмом "пiїт", що взагалі відсутній в українській мові. Перекладач уживає його цілком певно, що слово не викличе нерозуміння в силу знайомства читача з оригіналом.

До того ж воно привносить у вірш деякий російський колорит. Різночитання "I нарече міні всяк сущий у нiй язик" також містить слово, відсутнє в українській мові: язик. Уживання його можливо тільки в умовах двомовності.

При цьому незрозуміло, у якому значенні вживає це слово перекладач: язик - народ (старослов'янізм), як те мало місце в А. С. Пушкіна, або язик - засіб спілкування (русизм). У білоруському перекладі є два різночитання, що виникли плд впливом національної культури. До них ставляться "Жиў будзе хоць адзiн пясняр" і "I кожни назаве тої моваю, што звик". У першому значенні слово пясняр має значення "поет", що функціонально збігається зі значенням слова пиит в А.

С. Пушкіна. З іншого боку, слово пясняр підкреслює більше фольклорний, усний характер білоруської культури в порівнянні з росіянці.

У другому різночитанні ми зустрічаємося зі словом мова, що має значення "мова" (засіб спілкування), що є, очевидно, свідомим відступом від змісту російського оригіналу. Ми припускаємо, що цей рядок з'явився реакцією на значну русифікацію, що мала місце в Білорусії протягом більшої частини XX сторіччя. Література Булахов М.

Г., Жовтобрюх М. А., Кодухов В. И. Східно-слов'янські мови. - М.

, 1987. Шевченко Т. Г.

"Заповiт мовами народiв свiту" - Киiв, 1989. | Добувати пісок

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: