Н. Заболоцкий «Некрасива дівчинка»

Аналіз вірша Н. Заболоцкий «Некрасива дівчинка»

Вірш був створений Н. Заболоцким в 1955 році. Умовно ми можемо виділити в ньому описову частину й міркування. Спочатку ми, разом з ліричним героєм спостерігаємо побутову сцену, що відбувається у дворі. Два хлопчики на нових велосипедах качаються по дворі, забувши про свою некрасиву перевесницю, що всюди бігає за ними. Опис зовнішності дівчинки наведеноі досить докладно: розпатлані волосся, довгий рот, криві зуби, гострі й некрасиві риси особи. Автор порівнює неї з жабеням. Навіть принадність дитинства нітрохи не згладжує ці риси, а замолоду вона буде зовсім не приваблива («нема чим спокусити уяву»). Ліричний герой передчуває ті неприємності, ті сльози й гіркота розчарувань, які очікують дівчинку в майбутньому. У ній може розвитися непевність, і вона назавжди так і залишиться лише сірою тінню серед своїх гарних подруг. Але на тлі нічим не складного опису зовнішності особливо яскраво виділяється краса її душі. Вона розкрита для радості існування. У ній відсутні почуття заздрості й мести, вона здатна розділяти чужу радість, випробовувати її як свою власну: «Чужа радість так само, як своя млоїть її й геть із серця рветься...». Героїня так безневинна перед цим миром, відкритим для пізнання всього прекрасного, у ній «радіє й сміється» життя. Вона готова дізнаватися його знову й знову, бачити щось нове. Вона така живаючи серед інших, справжня. Незважаючи на те, що відсутність зовнішньої краси прирікає дівчинку на самітність, ліричний герой вірить у те, що її внутрішня схована сила впорається з усіма майбутніми розчаруваннями й не пропадає в ній незважаючи ні на що: «Мені вірити хочеться, що чистий цей пломінь, що у глибині її горить, весь біль свою один переболить і перетопить самий тяжкий камінь!» Ця картина у дворі приводить ліричного героя до роздумів про те, що ж таке краса насправді, у якому виді вона присутня в людях. Він намагається розібратися, чому ми зневажаємо цією самою «грацією душі» і боготворимо ідеальну зовнішність. Питання, яким кінчається вірш - риторичний, у ньому укладений і відповідь. Для ліричного героя краса це не тільки зовнішня оболонка. Її потрібно не тільки споглядати, але й осмислювати її істинність. Справжня краса це той вогник, що висвітлює нашу душу й гріє своїм теплом

Аналіз підготувала для Вас Strange.
Сторінка створена за 0.049 секунди

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: