Настрій його міняється блискавично: тільки що він трясся

КОМЕДІЯ «РЕВІЗОР

На дзеркало неча нарікати, коли пика крива.

Народне прислів'я

Микола Васильович Гоголь чудовий росіянин писатель, що вмів помітити й висміяти негативні стороны російської дійсності

Поряд з Фонвізіним і Грибоєдовим Гоголь стояв у джерел створення репертуару російського національного театру. Його возмущали суцільно перекладні п'єси, які ставилися на сценах тіатров Росії. «Русского ми просимо! Свого давайте нам! Що нам французи й весь заморський люд?» писав він в 1835 році

«Ревізор» і був тією комедією, де виведені на сцену « русявийіские характери». «Наші шахраї» були висміяні, але понад тего були розкриті суспільні пороки й соціальні виразки, по^по^породжені самодержавним ладом. Хабарництво, казнокрадство, хабарництво, розповсюджені серед чиновників всіх рівнів, були з такою яскравістю й правдивістю показані Гоголем, що його «Ревізор» придбав силу документа, обличающего існуючий лад не тільки свого часу, але всієї дореволюційної епохи. Безперечно, комедія «Ревізор» утвердила розвиток критичного напрямку драматургії, прежде всього Островського, СуховоКобылина, СалтыковаЩедрина.

Гоголь володів даром узагальнювати свої спостереження й создавать художні типи, у яких кожний міг знайти черти знайомих їм людей. Сюжет «Ревізора», узятий з життя, що діють особи, ледве не кожному когось що нагадували, а те позволявшие в них дізнаватися себе, робили комедію современной. Вся п'єса наповнена натяками, що дозволяли зрителям відчувати сучасну Гоголю дійсність. Гоголь говорив, що нічого не видумував у своїй комедії. По його власному визнанню, тільки те йому вдавалося, що він брав з життя. Говорячи про «Ревізора», автор визнавався: «Я вирішив зібрати все дурне, яке я тільки знав, і за один раз над усім посміятися». Сміючись над негативними явлениямижизни, Гоголь змушує задуматися над ними, зрозуміти всю їхню шкідливість і постаратися від них позбутися

У зауваженнях для панів акторів Гоголь лаконічно й точале дає характеристики своїм персонажам. Мовці фамилии: СквозникДмухановский, ЛяпкинТяпкин, лікар Гибнер і відверті репліки персонажів дозволили Гоголю «зірвати маску» благопристойності, святенництва й показати всю непривабливість нечистоплотного на руку російського чиновничества.

Городничий постарілий на службі шахрай. Він уміло користується своїм службовим становищем. Грубий і безцеремонний з підлеглими, Антон Антонович готовий іти на будьякі приниження, аби тільки зберегти своє дохідне місце. Настрій його міняється блискавично: тільки що він трясся від страху, уважаючи, що розкрито ревізором, і відразу радується, усучивши Хлестакову хабар. До служби городничий ставиться формально. Вона його засіб принижувати підлеглих, одержувати незаслужену винагороду. Вибившись із низів, Антон Антонович мстить навколишньої за свої минулі приниження

Хлестаков у п'єсі даний Гоголем майстерно. Він спочатку говорить, а потім починає думати. Остаточно забрехавшись, герой сам начинает вірити у свою значущість. Мова його плутана й отрывочна. Він постійно обмовляється, що живе на останньому цяже, що сидить у цьому містечку, тому що не має грошей расплатиться в трактирі, але його ніхто не слухає. Городничий, розмовляючи із Хлестаковым, зовсім не чує співрозмовника. Він зайнятий одїм, як вручити хабар «ревізорові» і влестити його. Відбуваються дивні речі: чим правдивіше Хлестаков, тим менше йому віри й чим він більше бреше, тим краще його слухають і більше вірять

Співрозмовники буквально на лету ловлять будьяку небилицю, утверждающую їх у думці, що вони розмовляють із важливим чиновникому. І лише лист Івана Олександровича Тряпичкину в ПеТербург відкриває ока на дійсність городничему і його оточенню. Тепер уже Антон Антонович дивується, як принял такої дріб'язкової людини за поважну особу: «Як я? ні, як я, старий дурень! Вижив, дурний баран, з розуму!.. ТридЦать років живу на службі, жоден купець, ні підрядник не міг провести, шахраїв над шахраями обманював, пройдисвітів і шахраїв таких, що все світло готові обікрасти, піддягав на уду. Трьох губернаторів обманул!.. що губернаторів! нема чого й говорить про губернаторів... Бурульку, ганчірку прийняв за важливу людину!..» Страшнее всього городничему, що потрапить він щелкоперу в комедію, і будуть над ним потішатися всім миром

Так, сміх велика зброя. Люди, по визнанню БелинСкого, згодні слыть злими й жадібними, жорстокими й глупыми, але тільки не смішними

Німа сцена дана автором геніально. Далі стає все понятно без слів. Усе повториться заново, це була « геніральная репетиція».

Хоча сам автор мислив, що справжній ревізор людин чесн і розумний виведе на чисту воду всіх шахраїв

На жаль, життя доводить зворотне. Немає такого ревизора, якого не можна було б купити. Проходять десятилетия одне за іншим, а комедія Гоголя «Ревізор» як і раніше залишається актуальної

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: