Нічого не порушує сформований порядок. У природі

Обломів і «обломовщина» у романі И. А. Гончарова «Обломів»

Роман Гончарова «Обломів» вийшов у світло в 1859 році, коли Росія стояла на порозі змін в економічному й політичному житті, вызванних необхідністю скасування кріпосного права

Роман відразу став предметом загальної уваги як для читачів, так і для критиків. Виділяється оцінка роману Добролюбовым. У статті «Що таке обломовщина?» критик назвав роман Гончарова «знаменням часу», а також помітив, що в Гончарова були попередники в зображенні «обломовщини» і подібних з нею соціальноморальних явищ

У романі Гончарів торкнувся проблеми, які висунуло час, і показав реальний стан російського дворянського суспільства в пореформенный період у Росії

Роман «Обломів» це роман про героя й про явище, що породило цього героя, «обломовщині».

Головна діюча особа роману Ілля Ілліч Обломів, потомственный дворянин, розумна, культурна людина, що одержала гарне образование. Так, Гончарів малює портрет Обломова: «Це була людина років тридцати двох тридцяти трьох, приємної зовнішності з темносірими очами, але з відсутністю всякої певної ідеї, усякої зосередженості в чертах особи». Автор відзначає «вираження утоми й нудьги», нездоровий вид від недоліку руху й повітря. Для більше повного розкриття характеру героя Гончарів у всіх подробицях описує побут Обломова, а весь перший розділ присвячений одному дню з життя Іллі Ілліча

Байдужність до себе й до всього, що оточує Обломова, найбільше яскраво проявляється в описі його кабінету: «По стінах, біля картин, ліпилась у вигляді фестонів павутина, нагодована пилом: дзеркала... могли служити скрижалями для записування на них по пилу заміток на пам'ять».

Захар, слуга Іллі Ілліча, як би повторює собою свого хазяїна. І якщо дорогий східний халат Обломова «засалився», те в Захара постоянная діра під пахвою, з якої стирчить шматок нижньої рубашки. Сам ледачий, він спекулює на ліні пана, і для своєї нерадивости й ліні він завжди знаходить виправдання. «Обломову й хотілося б, щоб було чисто, так він тільки бажав, щоб це робилося якнебудь непомітно, саме собою, а Захар завжди заводив позов, як тільки починали требовать від нього змітання пилу, миття підлог і т.п..."

Ілля Ілліч по характері чесний, добрий, лагідний. Його друг Андрій Штольц говорить про нього: «Це кришталева, прозора душа». Але ці риси дополняются такими якостями, як безвільність і лінь. «Лежання в Іллі ИльИча було його нормальним станом».

Життя Обломова позбавлене прагнень до змін, преобразованиям. Найбільше на світі він цінує спокій, не маючи сил і бажання боротися, якщо можна жити й так. Як тільки доля ставить перед ним проблему вибору, що виникає рано або пізно перед будьякою людиною, ОблоМов пасує перед життєвими проблемами й труднощами

И тільки іноді, у рідку свідому мінуту, він починає із грустью й болем розуміти своє положення. «А тим часом він болісно почував, що в ньому зарито, як у могилі, якесь гарний, світлий початок...» «Однак... цікаво б знати..., отчого я такий?» задає собі питання Обломів. Відповідь на це питання Гончарів дає в IX главі первиття частини «Сон Обломова», що переносить читача в пору дитинства Илюши, у село Обломовка, де відбувається формування характеру героя, до джерел такого явища, як «обломовщина».

Село це особливий мир, далекий суєтності й потрясінням життя. Картини природи являють собою ідилічний пейзаж, що не може бути порушений ніякими бурами й стихіями. Сонце світить рівно, опади випадають у свій час у потрібній кількості, мороз крепчает, як і покладено у Водохрещення. Нічого не порушує сформований порядок. У природі присутня гармонія

Точно так само була влаштована й життя в Обломовке, де й хазяї, і слуги жили в «сонному царстві», де «норма життя була готова й преподана їм родителями, а ті перейняли її, теж готову, від дідуся, а дедушки від прадіда, із завітом дотримувати її цінність і недоторканність» Будьяка спроба й ініціатива Илюши до самостійної дії пресекалась, тому що для цього був «Захар і ще триста Захаров». «Усе почалося з невміння надягати панчохи, а скінчилося невмінням жити». По^кинувши Обломовку, «цей рай на землі», Ілля Ілліч виявився не складаючисьтельным до життя, далекої від миру дитинства. З'явилася необхідність у самостійному виборі й прийнятті власних рішень. Потрапивши на службу, він пасує перед тими проблемами, з якими зіштовхується. ИсПугавшись відповідальності за допущену помилку (відправляє лист із документами замість Архангельська в Астрахань), Обломів позначається хворим, а після йде вотставку.

Використовуючи вже відомий прийом у літературі, Гончарів піддає свого героя випробуванню любові. Адже саме в любові й дружбі особистість проявляється найбільше яскраво.

Обломів закохується в Ольгу Іллінську. Ольга цінує й любить в Обломове його доброту, його ніжне серце й тонку душу. Вона вірить у нього, вірить у те, що він здатний відродитися до нового життя, що саме її любов змінить його. «Поема любові» з її страстями, зльотами й падениями здалася Обломову «преважкою школою життя». Він лякається тих високих властивостей душі, якими він повинен володіти, щоб стати гідним любові Ольги, лякається тих побутових труднощів, які візникают довкола нього. А перебороти, усунути Їх Він не може не знає як.

Свій ідеал він знаходить на Виборзькій стороні, у будинку Гафії МатвеЕвны Пшеницыной, що нічого не жадає від його, як Ольга, а просто сліпо любить його, потураючи йому у всім. Така любов не тільки не спосібна відродити Обломова до нового життя, а, навпаки, губить і знищує остаточно. Ольга «зняла» з його халат, Гафія ж знову «надягла». Але саме в будинку Гафії Пшеницыной Обломів щасливий, тому що іменале тут він знаходить свою Обломовку.

Гончарів, безумовно, засуджує лінь, острах руху й життя ОблоМова нездатність до практичної діяльності, підміну життя расплывчатой мрійністю. Спочатку він навіть хотів назвати роман «Обломовщина». «Одне слово, думав Ілля Ілліч, а яке... ядокручене». Автор бачить також і причини, що породили це явище, умови такого помісного життя дозволили поміщикові не піклуватися про «хліб насущному». Звичка жити чужою працею, закладена з дитинства, привела до Загибелі, Придушила кращі початки особистості

Гончарів реалистично зобразив картину російського дворянського життя, при якій кращі цінності людини вбиваються бездіяльністю. ПроРаз Обломова виявився позачасовим поняттям, що втілило в собі лінь, апатію, нездатність до самостійної дії, і придбав загальне значення

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: