Новела М. Д. Чулкова Скупий і злодій Короткий зміст добутку

Лінію шахрайської новели в нашім збірнику продовжує «Скупий і злодій» М. Д. Чулкова. За своєю формою ця новела близька до побутового анекдоту - жанру, націленому на відтворення комічно характерного в житті людей сучасної авторові епохи. Як і в Новикова, у новелі Чулкова немає чіткого розподілу героїв на погані й гарні. Письменник зображує середовище, у якій іде боротьба всіх проти всіх. Бере гору той, хто виявляється удачливее, изворотливее інших. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Новела М. Д. Чулкова Скупий і злодій. Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення творчості письменників і поетів, а так само їхніх романів, повістей, розповідей, п'єс, віршів) А хто це буде конкретно - слуга або дворянин,- Чулкову, по суті, байдуже. Мир порушених відносин проявляє себе й у композиції новели, побудованої як послідовний ланцюг несподіваних розв'язок, де кожна наступна заперечує попередню. Коли синові вдається украсти гроші батька, сина обкрадає його ж власний слуга. Але і його удача виявляється короткочасною. Ожилий раптово хазяїн перекидає всі плани навколишніх. І от коли читачеві здається, що складним перипетіям прийшов кінець, отут-те й підстерігає його нова несподіванка: від страху один з гостей убиває хазяїна, а разом з ним і збожеволілого сина. Одна несподіванка поміняє іншу - і створюється відчуття непередбачуваності, многоликости життя, «перемахлювати» яку не під силу навіть самому спокушеному шахраєві

У російській літературі початку XIX століття авантюрні сюжети були популярні. Широко ними користувалися у своїй творчості А. Е. Ізмайлов, В. Т. Нарежний, а пізніше й Н. В. Гоголь. Відомий супротивник сентименталізму й романтизму, Ізмайлов переніс дію своєї новели-анекдоту «Сміливий і тямущий піддячий» в обстановку досить непоетичної властивості. «Один раз уночі й узимку / Піддячий п'яний ішов із шинку додому; / З дороги, бедний, збився / И де ж опинився?» Незабаром читач довідається, що опинився герой у ямі, наповненої мерцями. Однак вся ця обстановка з'являється в Ізмайлова не стільки в страшному, скільки в комічному світлі. А біблійний обіг: «Вставайте, жиние й мертві!», узяте зі сцени Страшного суду, у вустах піддячого, що протверезів, звучить відверто комічно. Традиція пародіювання окремих епізодів, фраз Священного писання була досить стійка в російській літературі XVIII - першої третини XIX століття в жанрах сатири, анекдоту, ирои-комічних поем, посланні й епіграм. Крім того, червона дівиця, молодці в синіх російських каптанах, один із яких під видом нареченого зважився на злочин, нагадують читачеві епізоди з добре відомої російської казки про дівицю й розбійників, що послужив якийсь час через джерелом - знаменитої балади Пушкіна «Наречений». І не романтичних лиходіїв, які з'являться потім у баладах В. А. Жуковського й П. А. Катенина,- пересічних грабіжників бачить перед собою читач. Карає ж злочинців не «доля», а «вага голобельних ударів» спритних селян і дотепний виверт Брагина. Кульмінаційним же моментом новели стає (як це було й у Новикова) тріумф сміливості й тямущості, уміння не тільки покористуватися, але й із честю вийти з найстрашніших і безглуздих ситуацій. Одержавши грошову винагороду, «сміливий Брагин» «купив собі будиночок, початків жити порядно й перестав пити». Згадаємо, що так само прозаїчно закінчить згодом і Пушкіна свого «Нареченого»: «Прославилася Наташа / И вся отут пісня наша».

Джерела:

    Ненавмисне весілля: Російська новела кінця XVIII - початку XIX в./Сост., автори предисл., нарисів і коммент. Е. Дмитрієва й С. Чобітків; Худож. Е. Мєшков і В. Соловйов.- М.: Дет. літ., 1991.- 270 з
      
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: