Образ і характер Бели, Мері й Віри в романі Герой нашого часу — художній аналіз. Лермонтов Михайло Юрійович

На тім відрізку життя Печорина, що даний у романі на його шляху зустрічаються чотири дружини-шини: дівчина-контрабандистка («Тамань»), Бела («Бела»), Мері й Віра («Князівна Мері»),

Образ дівчини-контрабандистки істинно романтичен. Для цієї дівчини характерна вигадлива мінливість настроїв, «швидкі переходи від найбільшого занепокоєння до повної нерухомості»; «вона пильно вдивлялася вдалину, те сміялася й міркувала сама із собою, то знову заспівувала пісню». Її мови загадкові й за формою близькі до народних прислів'їв і приказок; її пісні, що нагадують народні, говорять про її прагнення до буйної волі. У ній багато життєвих сил, сміливості, рішучості, поезії «дикої волі». Багата, своєрідна натура, повна таємничості, вона як би самою природою створена для вільного, повної ризику життя, що вона веде

«Напівдика дочка вільних ущелин», як назвав її Бєлінський, Бела відрізняється цілісністю, гармонійністю натури. Полюбивши Печорина, вона побачила в цій любові зміст свого життя, і охолодження його до неї було для неї справжньою трагедією. У її характері є гарні людські якості: щирість, чуйність, гордість, беззавітна любов і відданість. Цей образ пофарбований теплим почуттям

Мері Литовська - розумна, культурна, горда дівчина, здатна на глибоке почуття. У ній живе властива юності романтична мрійність. Цим пояснюється і її інтерес до Грушницкому. «Толста солдатська шинель» вселяє їй неправильне уявлення про нього як про розжалуваного офіцера, робить Грушницкого в її очах особою, овіяною таємничістю. Загадковість, чудність Печорина зацікавлює її, а його розповідь про себе, про те, як світло не зрозуміло його й зіпсував його характер, глибоко торкає її добру й довірливу душу, викликає в ній щиру жалість до нього, що незабаром переходить у любов. Мері перша зізнається у своїй любові до Печорину, але її любов була їм відкинута. «Коли побачила себе обманутою, вона,- говорить Бєлінський,- як жінка, глибоко відчула свою образу й упала його жертвою, безответною, безмовно страдающею, до без приниження,- і сцена її останнього побачення з Печориним збуджує до неї сильна участь».

Образ Віри тільки начерк. Вона зарисована лише в її відношенні до Печорину. Печорин глибоко й давно неї любить, але його любов нічого, крім страждань, по її ж словах, їй не дала. І все-таки Віра любить його й в ім'я любові йде на всякі жертви.

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: