Образ і характер Мцири в поемі Мцири — художній аналіз. Лермонтов Михайло Юрійович

Ідейний зміст поеми виражений у її центральному й по суті єдиному образі - Мцири. Його сповідь - головна частина поеми, у якій з особливою повнотою й глибиною розкривається духовний мир героя. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Образ і характер Мцири в поемі Мцири. Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення творчості письменників і поетів, а так само їхніх романів, повістей, розповідей, п'єс, віршів) Але сповіді Мцири передує вступ від автора, у якому не тільки дається короткий виклад усього сюжету, але й утримуються вказівки, що дозволяють судити про характер Мцири.

Ще дитиною Мцири виявив «могутній дух його батьків», стійкість і витривалість, гордість. «Полохливий і дикий», він «без скарг» переносив хворобу:

...навіть слабкий стогін

З дитячих губ не вилітав,

Він знаком їжу відкидав

И тихо, гордо вмирав

З дитячого років потрапивши в монастир, він не міг примиритися з життям серед чужих людей, удалині від батьківщини, від свого народу. «Він знав однієї лише думи влада» - повернутися в рідний аул,

У той дивовижний мир тривог і битв,

Де в хмарах ховаються скелі,

Де люди вільні, як орли

Мрія про вільне життя цілком захопила Мцири, борця по натурі, силою обставин змушеного жити в ненависному йому похмурому монастирі

Тільки на волі, у ті дні, які Мцири провів поза монастирем, розкрилося все багатство його натури: волелюбність, спрага життя й боротьби, завзятість у досягненні поставленої мети, непохитна сила волі, мужність, презирство до небезпеки, любов до природи, розуміння її краси й моці

Він проявляє завзятість у досягненні поставленої мети - повернутися на батьківщину. При зустрічі із грузинкою він не заходить у саклю, щоб угамувати голод:

...Я ціль одну - Пройти в рідну країну, Мав у душі - і переміг Страданье голоду, як міг. .

Мужність, волю до перемоги проявляє Мцири в боротьбі з барсом. У його розповіді про те, як він спускався зі скель до потоку, звучить презирство до небезпеки:

Але юність вільна сильна,

И смерть здавалася не страшна

Мцири любить природу, почуває її красу, розуміє її. Він відчуває своє споріднення з вільною й потужною стихією. Що стомився від щиросердечної самітності в монастирі, Мцири в спілкуванні із природою прагне перемогти гнітюче почуття туги за батьківщиною. Його щиросердечний стан, його спрагу знайти рідних людей виразно розкривають порівняння, до яких він прибігає, розповідаючи про природу. Так, дерева шумлять «свіжію юрбою, як брати в танці круговий»; сам він, «як брат, обійнятися з бурою був би радий»; «обійнявшись міцніше двох друзів». У передсмертному маренні йому здається, що рибка співає про свою любов кнему.

Мцири не вдалося досягти своєї мети - знайти батьківщину, свій народ. «На мені печатка свою в'язниця залишила»,- так він пояснює причину своєї невдачі. Мцири впав жертвою обставин, оказавшихся сильніше його. Але він умирає непохитним; дух його не зломлений. Для нього поняття «життя» і «воля» нерозривно зв'язані

...За кілька мінут Між крутих і темних скель; Де я в дитинстві грав, Я б рай і вічність проміняв...

Мцири просить віднести його перед смертю в те місце саду, звідки видний йому рідний Кавказ

В образі Мцири поет виразив свої мрії про людину-герої, що прагне до вільного життя й здатна на боротьбу за неї. Відзначаючи спорідненість прагнень Мцири й самого Лермонтова, Бєлінський писав: «Що за вогненна душа, що за могутній дух, що за велетенська натура в цього Мцири! Це улюблений ідеал нашого поета, це відбиття в поезії тіні його власної особистості. У всім, що пі говорить Мцири, віє його власним духом, вражає його власною міццю!» Так само зрозумів образ Мцири й поет Огарьов, друг Герцена. Він сказав, що Мцири - «його (Лермонтова) самий ясний або єдиний ідеал».

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: