Образ і характер Митрофана в комедії Фонфизина Недоросоль. — художній аналіз

У буквальному перекладі із грецької мови ім'я Митрофан означає «являющий свою матір», тобто схожий на свою матір. Це яскравий тип розпещеного «мамія», що виріс і сложились у неосвіченому середовищі кріпосницького помісного дворянства. Кріпосне право, домашня обстановка й безглузде, виродливе виховання духовне погубили, розбестили його. Від природи він не позбавлений хитрості й кмітливості. Він прекрасно бачить, що повновладною господаркою в будинку є мати, і він підладжується до неї прикидається ніжно люблячим її сином (розповідь про сон) або лякає її погрозою утопитися, якщо не вбережуть його від кулаків дядюшки й будуть мучити читанням часослова

Розумовий розвиток Митрофана вкрай низько, тому що він почуває непереборну відразу до праці, до ученью. Сцени його занять із учительши й іспиту» яскраво й повно показують його розумова злиденність, неуцтво в науках небажання що-небудь зрозуміти, засвоїти нове. Голубник, подові пироги, солодкий сон і дозвільне життя барчука йому куди миліше, ніж розумові заняття. Митрофан не знає любові ні до кого, навіть до найближчим - до батька, матері й няньці. Із учителями він не розмовляє, а «лается», по вираженню Цифиркина; віддану йому Вереміївну називає «старої хричовкой», загрожує їй лютою розправою: «Уж я ті оброблю!» Коли не вдалося викрадення Софії, він гнівно кричить: «За людей прийматися! Що втратила й влада, і маєток мати, у розпачі бросившуюся до нього, він грубо відштовхує: «Так відв'яжися, матінка, як нав'язала. Мова Митрофана повно відбиває його характер і відмітні його якості. Розумова злиденність, нерозвиненість Митрофана позначаються в тім, що він не вміє користуватися словом» складно говорити. Він виражається однонемов: Мабуть, брат. «Кака яка двері? Усе до чорта!» У його мові багато просторечий, слів і оборотів, запозичених у двірських: По мені куди велять. Так того й дивися, що від дядюшки таска», «Пірну так поминай як кликали!

Основний тон його мови - примхливі, зневажливі, грубуваті гони розпещеного «маменькиною синка», барчуки, майбутнього деспота й самодура. Навіть із матір'ю він говорить більш ніж розв'язно, а часом і грубить їй

Образ Митрофана розкритий широко й різнобічно: показане його відношення до батьків, до дядька, до вчителів, до Вереміївни, його заняття, времяпрепровождение, умови, що сформували його характер, причини його відносини до матері на початку й кінці комедії. Відношення до нього автора різко негативне

Образ Митрофана - образ величезної узагальнюючої сили. Ім'я Митрофанушки стало загальним. Саме слово «недоук», що означав до Фонвізіна дворянського підлітка, що не досяг 16 років стало синонімом круглого невігласа, нічого не знаючого й нічого не бажаючого знати.

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: