РОЛЬ ПОМИЛКИ Й ПОМИЛКИ В СЛОВОТВОРЧОСТІ (Прорахунок як початок іншого відліку) (Закінчення)

Михайло епштейн професор теорії культури й росіянці літератури університету емори (Атланта, США) Недавно я перечитував книгу Жана-Поля Сартра "Слова" - і раптом: "Ну що ж, - подумав він про себе, - не судилося мені бути скульптором, не будьба жити, я народився попусту"[2]. У цьому виданні, мабуть, допущена помилка: "будьба" замість "доля". Але це помилка не скасовує, а смeщает значення слова, робить його від суміжного кореня: не "судити" (доля - суд, призначене), а "будити" (будьба - бужение, пробуджене). Нове слово утвориться по морфологічній аналогії. Судити: доля = будити: будьба. Будьба (наголос на останньому складі, як в "доля") - те, що будить, волає до пробудження, що будить початок. І одночасно сюди "вростає" ще один корінь: будь - бути - буде.

Будьба - те що буде в силу пробудження; майбутнє, що не просто буде, але й будить до нового життя, будить, підбадьорює, обновляє; пробуджене буття майбутнього. Якщо "доля" - слово грізною, нависаючою вагою долі, то "будьба" - слово веселе, закличне, те, що буде, і те, до чим будять, що будить майбутнє, крапка перетинання майбутнього й пробудження. Будьба відрізняється не тільки від "долі", але й від "майбутнього" - тим, що воно не просто "буде", але й призиває бути, містить у собі наказовий спосіб "будь". Будьба - це заклик до буття й до пробудження, це почуття діяльного майбутнього, що зриває нас із місця, несе назустріч усяким пригодам, заводить, струшує, завихряет, стирає цвіль ліні й нудьги. Додатково отут ще задіяні співзвуччя зі словами "бура", "бучачи", "гульня", "боротьба"...

Так що ти все заладив про долю. Давай краще про будьбе подумаємо. Пробуджуйся, вставай, будьби ще багато спереду. Поняття долі нас, як діячів, гальмує, а будьба, навпроти, термосить.

Приведу ще один приклад, підказаний мені письменницею Мариною Вишневецкой, що придумала слово "веснование". Тут теж креативна заміна однієї букви, хоча ланцюг замін, що веде до неї, більше складна.

Наступає весна - якихось лихих, розпачливих, повна страстей і пригод. Допустимо, 16-я або 18-я весна у вашім житті.

"Він просто сказився" - говорить мама." Весна... біситься". Тут уловлюється якесь кореневе співзвуччя, але як його виявити? Потрібна перспектива, де два ці корені вмістилися б в одному слові.

Потрібно так його вибудувати, щоб воно читалося як утворення й від "весни", і від "біситися". Бесна? Ні, занадто коротко, і "бесівське" не встигає виразитися, його перериває й заглушає суфікс "н", що властивий тільки "весні".

"Бесенний"? - ні, весняне тут теж переважає, "б" сприймається як помилка.

А що, якщо, навпаки, зберегти на початку букву "в" і знайти суфікс, характерний саме для похідних від "біс"? Який? - біснуватий. А якщо біситься від весни, якщо цей весняний сказ у нього в крові - виходить, "весноватий". От і виходить слово, що відрізняється від "біснуватий" тільки початковою буквою "в", але воно містить і буквосполучення "есн", властиве "весні", тобто слово "біснуватий" щільно соединет знаки весни й біснування, які спільно стають "веснованием".

Чтo це з нею? - Так така в неї пора, веснование. Це весноватие коти так репетують? Дивися, незабаром березень, знову твій весноватим зробиться.

Весноватость, веснование, весноваться, весноватий - все це слова різних частин мови, що з'єднують дві морфологічний^-морфологічні-лексико-морфологічні теми: весну й біснування.

І остання історія. Вона почалася з помилки в англійському слові loneliness, "самітність", що раптом придбало додаткову букву "g" і стало читатися "longeliness" (long - довгий). Ця помилка зустрілася мені в назві книги Аллана Силлитоу "Самітність бігуна на довгу дистанцію" (Alan Sillitoe. The Longeliness of the Long-Distance Runner). Видимо, слово "long", що теж є в назві, якось магічно подіяло на сусіднє слово "loneliness", викликавши пробу помилки, - недарма саме в такому помилковому написанні цей заголовок даний на багатьох мережних сторінках (Книги я не читав, але подумав, що в автора повинні бути особлива рахівниця із самітністю, оскільки воно читається й у самому його прізвищі: Sillitoe - solitary). Самітність, представлена у вигляді "longeliness", увібрало в себе довжину бігової дистанції й саме стало довгим. І раптом мені подумалося, що точно такий же ефект можливий по-російському, якщо в слово "самітність" додати буву "л".

Воно теж стає довгим. "Одлиночество" - це дуже довге, безвихідно довга самітність. Взагалі "самітність" - виразне слово, у ньому тричі повторюється самотня, овально-пустотна буква "o". І ще в ньому звучить "ніч", "ночество", що підсилює мотив самітності, розтягує його в довготу самотньо проведеної ночі. Якщо ж у нього вставити ще букву "л", то "довжина" починає звучати в повний голос. "Одлиночество".

А оскільки всього одна буква "п", точніше її відсутність на початку, відокремлює його від ще одного кореня, то додається ще тяжке відчуття підлості, що витворяє з нами життя.

Ні, такого одлиночества я нікому не побажаю!

Творчість - це одночасно й внесення хаосу в стару систему, і народження нової системи із цього хаосу. Часто саме помилка стає модусом перемикання з однієї системи в іншу.

Порушення правила веде до його розширення або становлення нового правила, змісту, системної закономірності. Тому будьте уважні до помилок, своїм і чужим: серед них можуть виявитися зародки нових лексичних одиниць або граматичних правил. Примітки 1. В. Хлебников.

Наша основа. У кн.

Утвору. М.: Радянський письменник, 1986, С.

627. 2. Ж.-П. Сартр.

Слова. М.: Прогрес, 1966, С.160.

2 - : особливості офіційно-ділового й наукового стилю, стандарти, оформлення і язикові конструкції ділових листів, особистих, адміністративно-організаційних і інших документів

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: