Секрети творчості уральського казкаря (П. П. Бажов)

Твір по добутку на тему: Секрети творчості уральського казкаря (П. П.Бажов)

Великий інтерес читачів до "Малахітової скриньки" спонукав П. Бажова розповісти про те, як створювалися розповіді, розкрити секрети своєї творчості. Наповнена поїздками, зустрічами з багатьма старими уральськими робітниками життя газетяра, звичайно, багато в чому збагатила письменника. Але, за його словами, найважливіший і яскравими виявилися враження дитинства. "Запас образів і сюжетів уральської робочої творчості в мене був з дитячого років", - згадував П. П. Бажов. Удома він багато чого почув, довідався від батька й бабусі. Він любив слухати й інших старих колишніх людей, знавців минулого.

Гарними оповідачами були багато старих, але кращим з усіх, кого довелось довідатися Бажову, виявився старий гірник Василь Олексійович Хмелинин. Він працював сторожем дров'яних складів при заводі, і в його сторожки на Думній горі збиралися дітлахи послухати цікаві історії. У той час Хмелинину вже йшов восьмий десяток. Свої розповіді про Гумешковском рудник, його історії, хазяїнах, незвичайних і загадкових випадках з робітниками, про "таємну силу" і дівці Азовке, бурій кішці, ящерках і інших чудесних помічниках гірників і каменерізів Хмелинин, як і згодом Бажов, не вважав казками. Розповіді адже відрізняються від казок тим, що в події, описувані в них, вірили люди особливо близькі своїм життям, професією, характером праці до героїв цих добутків. У розповідях, як і в казках, є чудеса, фантастика, але вони служать поясненню незрозумілих явищ природи, властивостей корисних копалин, способів їхнього видобутку. Розповідь - усне слово, усна форма мови, перенесена в книгу.

От і в розповідях Бажова ми увесь час відчуваємо присутність і навіть як би бачимо оповідача - веселого дідка, дідуся Слишко. Прозвали його так за постійне звертання до навколишнім: " слишь-до", тобто: " чизнаєш", " послухайте-до". Особливо помітний обіг діда до слухачів на початку оповідання, коли він хоче привернути увагу до розповіді, і наприкінці розповіді, коли, як і при розповіданні казок, часто "перекидається місток" у сучасність, слухачам пропонується поразмишлять над почутим.

Але не тільки звертання до слухачів характеризує мова дідуся Слишко. Вона передає нам його погляд на мир, оцінку людей і подій. Дід Слишко важливий не тільки як оповідач, передавач відомих йому розповідей, але і як особистість. Він, старий майстер, багато чого що побачив і, головне, що випробував на своєму столітті, є виразником думки й відносини народу до навколишнього, до народних героїв, до народних гнобителів. Першими він захоплюється, другими обурюється, уражає й сміється над їхньою дурістю й незначністю, таврує підступництво й злість. Особливо дістається від нього барам і прикажчикам, а схвалення, замилування оповідача ставиться до героїв активним, здатним постояти за себе й інших.

bazhov/raznoe_2/

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: