Собаче серце, Прийоми комічного і їхня роль в одному з добутків російської літератури XX століття. (М. А. Булгаков. «Собаче серце».)

Твір по добутку на тему: Прийоми комічного і їхня роль в одному з добутків російської літератури XX століття. (М. А.Булгаков. «Собаче серце».)

Знаменита повість “Собаче серце”, написана в 1926 році, - яскравий зразок булгаковської сатири Вона розвиває гоголівські традиції, органічно з'єднавши в собі два початки-фантастичне й реалістичне. Ця характерна риса сатири письменника знаходить втілення й у таких його добутках, як “Дьяволиада” і “Фатальні яйця”. Всі три сатиричні повісті містять застереження письменника, звернене до сучасників, що не було ними почуто. Сьогодні нас не може не вражати дивна прозорливість Булгакова, що зумів відчути небезпеку наукових відкриттів, що вирвалися з-під контролю, призвати людей до максимальної обережності в обігу з незвіданими силами природи

У центрі повести “Собаче серце” - експеримент професори Преображенський, що перетворив милого, славного пса Кульки в низькорослого чоловіка несимпатичної зовнішності. У цьому істоті задатки, що з'явилася в результаті наукового досвіду, вічно голодного й принижувати^ся пса, що, з'єдналися з якостями його людського донора - алкоголіка й кримінальника Клима Чугункина. Така спадковість досить утрудняє процес виховання Шарикова. З одного боку, професор Преображенський і його асистент доктор Борменталь безуспішно намагаються прищепити йому правила гарного тону, розвити й утворити його. Але із всієї системи культурних заходів Шарикову по душі тільки цирк, тому що театр він називає контрреволюцією, а до книг не випробовує ні найменшого інтересу. Безумовно, у процес виховання Шарикова втручається саме життя. Насамперед в особі голови домкома Швон-Дера, що прагне якомога швидше перетворити вчорашньої Кульки у свідомого будівельника соціалізму, пичкая його пролетарськими гаслами й книгами типу переписки енгельса з Каутским. Багато висловлень Полифафа Полифафича явно запозичені в його благодійника Швондера, що свідомо нацьковує свого вихованця проти ненависного професора. Голова домкома ніяк не може забути своєї ганебної поразки у квартирі Преображенського, упокоритися з тим, що професор як і раніше займає сім кімнат і не підлягає ніякому ущільненню, тому що від його таланта хірурга залежить життя впливових начальників. Виходить, Швондер бачить у Шарикове свого роду знаряддя местися

Полифаф Полифафич не тільки швидко запам'ятовує соціалістичні гасла, але й непогано маніпулює ними в розмові зі своїми супротивниками-інтелігентами. У мові Шарикова всі частіше миготять слова й фрази нового революційного лексикона. Наприклад, себе він називає “трудовим елементом”, а Швондера - “захисником революційного інтересу”. У відповідь на вимогу Преображенського й Борменталя поводитися за столом культурно Кульок з іронією відповідає, що так люди мучили себе при царському режимі. Розумова обмеженість, моральна злиденність, паразитизм - риси, споконвічно властиві Шарикову, - одержали подальший розвиток і логічне завершення завдяки відомому революційному гаслу “Хто був нічим, той стане всім” Цю думку Швондер старанно вселяє своєму вихованцеві, роблячи його ще більш самовпевненим і нахабним. Орієнтуючись на низинні якості Шарикова, учитель виховує з нього по-справжньому агресивна й жорстока істота. Упевнений у своїй непогрішності й безкарності, тому що його захищає рідна пролетарська влада, Поліграф Полиграфич уже відверто загрожує Преображенському й Борменталю, ставить їм свої умови. Більше того, Кульок тепер уважно вслухується в те, про що говорять його вороги, щоб написати на них донос, у якому він обвинувачує професора в тім, що він загрожує вбити голови домкома й вимовляє контрреволюційні мови. Навіть той факт, що розлютований професор велів спалити в грубці “Переписку енгельса з Каутским”, знайшов відбиття в пасквілі Шарикова. Донос Поліграфа Полиграфича написаний у кращих традиціях цього розповсюдженого в 30-е роки “літературного жанру”. Тут і доказ антирадянських поглядів Преображенський, що підняв руку на самого енгельса, і звичні ярлики: “соціал-служниця”, “явний меншовик”.

Геніальний письменник ще в 1926 році передбачав майбутню трагедію Росії, коли вбогі, нахабні й агресивні шарико-ви, розплодившись, стануть душити всі їм незрозуміле й вороже, тобто гуманне, чесне, шляхетне. Учорашня Кулька показана в повісті Булгакова як особа, “соціально близьке” нової влади. Недарма він так легко й просто знаходить місце в революційній країні, не володіючи ні розумом, ні талантом. Але в нього є

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: