Собаче серце, Рождественська історія на Пречистенке (основні теми повести М. Булгакова «Собаче серце»)

Твір по добутку на тему: Рождественська історія на Пречистенке (основні теми повести М. Булгакова «Собаче серце»)

Всі, про що писав М. Булгаков, проходило через його серце. І ранні сатиричні добутки письменника являють собою живий і безпосередній відгук на події сучасності: засилля бюрократії, панування гасла над живим життям і багато чого іншого. Але вже в цих добутках за злістю дня, за животрепетними питаннями вставали глибинні закономірності людського життя. Особливо характерна в цьому плані булгаковс-кая повість «Собаче серце».

У центрі повести - експеримент професора Преображенський, що у ході своїх наукових досвідів зненацька одержує можливість створити із собаки нової людини. Слід зазначити, що всі, що відбувається навколо й іменувалося будівництвом соціалізму, сприймалося М. Булгаковим саме як експеримент - величезний по масштабах і більш ніж небезпечний. До спроб створення нового суспільного устрою революційними, тобто насильницькими методами, до виховання тими ж методами нової людини письменник ставиться скептично. Для нього це було таким втручанням у природний хід подій, наслідку якого могли виявитися жалюгідними для всіх, у тому числі й для самих експериментаторів. Про це повість «Собаче серце» і попереджає читача

Створивши нової людини, професор Преображенський намагається його виховати. І в нього є всі підстави сподіватися на успіх, адже він - людина високої культури й високих моральних правил. У його поглядах багато загального з поглядами самого письменника. «Що таке ваша розруха? - говорить професор. - Це от що: якщо я замість того, щоб оперувати, щовечора почну в себе у квартирі співати хором, у мене буде розруха... Терор зовсім паралізує нервову систему...».

Чому ж професор Преображенський зазнає поразки? Насамперед тому, що в процес виховання Шарикова втручається життя - закономірний результат тої «розрухи в головах», про яку сам професор тверезо усвідомлює. Швондер дає Шарикову почитати енгельса, пичкает гаслами. Позначається й спадковість - задатки бездомного люмпен-пролетаря, до того ж алкоголіка. І в тім, що внутрішня сутність Клима Чугункина виявилася співзвучної ідеології Маркса й енгельса, - глибока іронія повести

Бездомна Кулька, перетворившись у Поліграфа Полиграфо-Вича Шарикова, прекрасно пристосовується до радянської дійсності. Він стає завідувачем підвідділом очищення міста Москва від бродячих тварин. Кульок уважає себе повноцінною особистістю, вимагає до себе поваги. Виправлене домкомом посвідчення особи автоматично робить соціально рівними вченого зі світовим ім'ям і вчорашньою дворнягою. М. Булгаков показує, що при спробі змінити суспільство старі підвалини легко руйнуються, а до нових умов життя легко пристосовуються пройдисвіти, легковажні й аморальні люди. А от створити щось нове й щось зберегти значно складніше.

Важлива тема повести «Собаче серце» - подвійність природи людини. Звіриний початок є в кожному, навіть у професорі Преображенському: під час операції в нього «зуби стиснулися, вічка придбали остренький колючий блиск... він по-звірячому оглянувся, заричав... злобливо заревів». Але це - у момент надзвичайної напруги сил, взагалі ж поводженням героя управляє свідомість - те, що визначає в ньому властиво людське

У Шарикове ж все це міняється місцями. Свідоме, розумне в ньому безумовно є прерогативою собаки. Згадаємо, що саме вустами Кульки дається перша й дуже виразна характеристика професора Преображенський як «людини розумової праці», що спокійна й незалежний тому, що «вічно сито». Бурлака-Пес спостережливий і соціально грамотний (варто згадати його розмежування між «товаришем», «паном» і «громадянином»), він добрий, не позбавлений дотепності («нашийник - однаково що портфель»). І словник, і інтонації собаки свідчать про кругозір інтелігентної людини

Першої ж фрази Шарикова говорять про агресію, неохайність і неуцтво. «Усе у вас як на параді, - обвинувачує він своїх хазяїв. - А так, щоб по-справжньому - це ні». Норми спілкування, природні для Преображенського й Борменталя, болісні й обтяжні для нього. Жити «по-справжньому» для Шарикова - значить гризти насіннячка, плювати на підлогу, приставати до жінок, напиватися й спати. Він щирий, коли говорить, що його вихователі «мучать себе». Культура для нього мучення, для них - середовище перебування. Так виникає в добутку тема збереження культури

Отже, повість «Собаче серце» - добуток, що піднімає як злободенні питання поточної с
учасності, так і важливі питання життя взагалі. Думки про неприпустимість насильницьких перетворень, якими б благими цілями вони не диктувалися, про необхідність збереження культури й про складність людської природи роблять повість «Собаче серце» одним із самих цікавих добутків російської літератури XX століття.

bulgakov/sobache_serdce_2/

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: