«Страшний мир» у лірику А. А. Блоку

Твір по добутку на тему: "Страшний мир" у лірику А. А.Блоку

Олександр Блок був романтичним поетом не тільки по системі відображення життя, але й за духом її сприйняття. Він затворів у пориві натхнення, і ця здатність залишилася в нього на все життя

Через душу А. Блоку пройшли всі потрясіння його часу. Ліричний

герой його добутків помилявся, радувався, заперечував, привітав. Це був шлях поета до людей, шлях до втілення у своїй творчості людських радостей і страждань

Створивши в юнацьку пору чудові по своїй ідейній цілісності "Вірші про Прекрасну Даму", де все овіяно атмосферою містичної таємниці й чуда, що відбувається, Блок скорить читачів глибиною, щирістю почуття, про яку повідав його ліричний герой. Мир Прекрасної Дами буде для поета тією найвищою нормою, до

яке, на його думку, повинен прагнути людина. Але у своєму прагненні відчути повноту життя ліричний герой А. Блоку спуститься з висот самотнього щастя, краси. Він виявиться у світі реальн, земному, котрий назве "страшним миром". Ліричний герой буде жити в цьому світі, підкоривши свою долю законам його життя

Робочим кабінетом А. Блоку стане місто - петербурзькі площі й вулиці. Саме там народяться мотиви його вірша "Фабрика", що пролунає зненацька гостро навіть для самого поета. Перед нами мир соціальної несправедливості, мир соціального зла. Звідти, з "жовтих вікон", "недвижний хтось, чорний хтось людей уважає в тиші",

идущих на фабрику. Це хазяї життя й "змучені спини" пригнобленого народу. Так поет чітко розділяє людей на ті, хто працює, і тих, хто привласнює собі їхня праця. Уперше у своїй творчості Блок так різко, недвозначно заявив тему народного страждання. Але перед нами не тільки пригноблені люди. Ці люди ще й принижені: "И в жолтих вікнах засміються, що цих жебраків провели". І від цього страждання ліричного

героя збільшуються

Тема приниженого знедоленої людини одержує свій подальший розвиток у вірші "На залізниці". Залізниця тут - це образ-символ. Перед нами залізниця життя, позбавлена доброти, людяності, духовності. По цій дорозі їдуть люди, миготять у вікнах вагона їхньої особи - "сонні, з рівним поглядом", байдужні до всього. А "під насипом, у рові некошеному", образ приниженої жінки, роздавленої колісьми цього життя, образ приниженої духовності. От

еволюція, що перетерплює жіночий образ у лірику Блоку,- від піднесеної Прекрасної Дами до істоти, знищеного "страшним миром".

Картини цього бездуховного миру проходять перед читачем у вірші "Незнайомка": "п'яні окрики", "випробувані гостряки" у казанках, пил провулків, "сонні лакеї", "п'яниці з очами кроликів" - от, де доводиться жити ліричному героєві. Все це туманить свідомість людини й править його долею. І ліричний герой

самотній. Але от з'являється Незнайомка:

Дихаючи парфумами й туманами,

Вона сідає у вікна

Удивляючись у неї, ліричний герой хоче зрозуміти, хто перед ним, він намагається розгадати його таємницю. Для нього це означає пізнати таємницю життя. Незнайомка тут - якийсь ідеал краси, радості, а тому преклоніння перед нею означає преклоніння перед красою життя. І ліричний герой бачить "берег зачарований і зачарована далечінь", те,

чого жадає його душу. Але вірш закінчується трагично: поет розуміє всю ілюзорність своєї мрії пізнати істину ("Я знаю: істина в провині").

Ця трагедія одержує свій подальший розвиток у вірші "Я прицвяхований до трактирної стійки". Його "душу глуха...п'яним п'яна...п'яним п'яна...". Ліричний герой живе з почуттям загибелі, смертельної утоми:

Я п'яний давно. Мені все рівно.

Геть счастие моє - на трійці

У сребристий дим віднесений...

"Страшний мир" не тільки навколо, він і в душі ліричного героя. Але поет знайде в собі сили, щоб прийти до розуміння своегопути в житті. Про це його поема "Солов'їний сад". Як жити? Куди йти? "Наказанье чи чекає або нагорода?" От питання, які намагається вирішити для себе ліричний герой поеми. Образ солов'їного саду - це

той мир краси, добра, щастя, що зберіг у своїй душі А. Блок. Але ліричний герой залишає цей мир безхмарного щастя

Так тема будинку переходить у тему втечі з будинку. У солов'їний сад проникають звуки навколишнього світу:

Заглушити гуркотання моря

Солов'їна пісня не вільна!

Ліричний герой біжить із цього миру, тому що душу не може не чути, а совість не дасть можливість знайти щастя вдвох. І поет знову вертається в життя, повну праці, позбавлень, знедоленості:

Я вступаю на берег пустельний,

Де залишився мій будинок і осів

Але ліричний герой уже не
знаходить свого будинку, назавжди загублене те, чим він жив колись. Щастя немає там, у солов'їному саду, але його немає й тут. І поет випробовує болісну трагедію роздвоєння: роздвоєні розум і душа, розум і серце. А разом із цим приходить і усвідомлення неможливості щастя в цьому світі. Але за цим схована глибока

авторська думка: вибір зроблений правильно, тому що герой приніс себе в жертву боргу. А на думку Блоку, жертва в ім'я життя - це священна жертва. І поет не жалує того, що він зробився

Напевно, тому й фінал життя самого Олександра Блоку буде трагичним, тому що він, як і його ліричний герой, принесе себе у священну жертву в ім'я нового життя й новій Росії

blok/raznoe_107/

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: