Виноградов — Матеріали в області історичної лексикології російської мови

В. В. Виноградов МАТЕРІАЛИ Й ДОСЛІДЖЕННЯ В ОБЛАСТІ ІСТОРИЧНОЇ ЛЕКСИКОЛОГІЇ РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ (Виноградов В. В. Вибрані труди. Лексикологія й лексикографія. - М.

, 1977. - С. 40-42) Під цією назвою мною закінчена робота, що представляє собою спробу намітити, а частково й розв'язати основні питання й завдання історичної лексикології й семантики російської літературної мови.

Обсяг роботи - 40 друкованих аркушів. Дослідження складається з 9 глав. У першій, вставній главі встановлюються завдання історичної лексикології й розкривається поняття про лексичний лад і про лексичну систему мови. Другий розділ присвячений проблемі слова й значення як об'єкта історико-лексикологічного дослідження. Тут роз'ясняються основні антиномії історико-семантичного дослідження. Наприклад, реконструкція історії значень окремого слова не мислима поза зв'язком її з історією лексичних систем, які поки ще не відновлені стосовно минулих періодів розвитку російської мови й недостатньо ясно обкреслені для сучасності. Відразу висвітлюються небезпеки модернізації значень слова, небезпеки перенесення сучасних мировоззрений і категорій мислення на далекі епохи й т.

п. На закінчення глави розбираються питання про межі тотожності слова - при історичних змінах його значеннєвої структури - і про безперервність семантичного розвитку слова. У третьому розділі аналізується лексичний склад російської літературної мови з історичної точки зору. Доводиться умовність і історико-семантична недифференцированность понять "слов'янізм" ("старослов'янізм" або "церковнославянизм"), "русизм" і "запозичення" і приводяться конкретні ілюстрації цього положення (на матеріалі історії значень більше 50 російських слів). Четвертий розділ зветься "Основні проблеми вивчення народної лексики в складі російської літературної мови". Тут описуються й характеризуються різні історичні нашарування в загальросійському лексичному фонді. Насамперед виділяється спільнослов'янська спадщина в словнику російської мови, потім вказуються слова, загальні російській мові й окремим групам слов'янських мов або окремим іншим слов'янським мовам.

Далі, після характеристики загальсхіднослов'янської народної лексики висувається питання про методи й способи вивчення народно-обласних елементів у складі давньоруської мови. Після цього предлагется ряд спостережень над процесами "олитературивания" діалектної лексики в історії російської мови XVIII і XIX вв. і висловлюється кілька міркувань про історичний ритм різних діалектних хвиль у цю епоху. Виділяються севернорусские, среднерусские і южнорусские елементи в словнику сучасної російської літературної мови, висвітлюється взаємодія літературної мови в сфері лексики з народно-професійними діалектами й жаргонами, і досліджуються шляхи й методи літературної асиміляції всіх цих різнорідних словесних груп або розрядів. Завершується ця глава характеристикою значення народної лексики для історичного розвитку стилів російської літературної мови. У п'ятому розділі дається опис найбільш типових семантичних процесів, що характеризують форми й способи впливу народно-поетичної, народно-обласної й жаргонно-професійної лексики на словник російської літературної мови (з ілюстраціями з історії значень декількох десятків слів або розрядів слів). Шоста глава займається основними проблемами вивчення так званих слов'янізмів у складі російської літературної мови.

У загальному понятті "слов'янізму" (або "церковнославянизма") диференціюється кілька конкретних лексико-семантичних категорій, характерних для російського історичного мовного-язикового-літературно-язикового процесу. Насамперед висувається поставлений акад. А.

А. Шахматовим питання про болгаризмах у складі давньоруської мови дописьменного періоду, потім піддаються аналізу давньоруські "старослов'янізми" і їхні різні типи. У зв'язку із цим підкреслюється величезне значення для історії російської мови проблеми семантичної й стилістичної взаємодії старослов'янізмів і восточнославянизмов у структурі давньоруської літературної мови до кінця XIV в. Дозвіл цієї проблеми багато в чому залежить від вивчення самостійних книжкових утворень у російській мові XI - XIV вв. На цю потужну й різноманітну слов'яно-російську лексичну основу російської літературної мови найдавнішого періоду в XV - XVI вв. нашаровуються нові словникові шари югославянизмов.

Вони поки ще не досліджені. Тому особливо істотно визначити їх головні морфологічні типи, а у зв'язку з дозволом цього завдання усвідомлюється питання й про російських літературно-книжковий словообразованиях XV - XVII вв. Слідом за цими питаннями виникає проблема "слов'янізмів" і "славеноруссизмов" у російській літературній мові XVIII в. Крім того, саме в цю епоху відбувається відокремлення категорії "церковнославянизмов". На тлі цих нових процесів в історії лексичного ладу російської літературної мови піддаються аналізу й вивченню методи пристосування старослов'янських, зеландско-південно-слов'янських і славенорусских (або "славенороссийских") слів до вираження семантичної системи західно-європейських мов у російській літературній мові XVIII і початку XIX в.

На закінчення глави говориться про форми й способи націоналізації й демократизації старорусской книжкової лексики в російській літературній мові XIX в. і дається загальне висвітлення проблеми книжково-слов'янської спадщини в російському літературному словнику XIX і початку XX вв. У сьомому розділі описуються основні семантичні процеси, що характеризують історію старослов'янських, пізніших югославянских і слаянорусских елементів лексики в структурі російської літературної мови (з ілюстраціями з історії значень близько 100 слів). Восьма глава трактує про основні завдання вивчення запозичених слів у складі російської літературної мови. Тут спочатку окреслюється коло проблем історії запозичень в аспекті номінативної семантики. У своїй істоті всі ці проблеми зводяться до проблеми історії російської культури у світлі або в дзеркалі запозичених слів. Але для історичної семантики російської мови ще важливіше дослідження процесів злиття чужих слів у лексичними системами російської мови в їхній історії, процесів русифікації запозичень.

Із цим дослідженням тісно зв'язана класифікація різних видів запозичень. Разом з тим запозичення не можна розглядати як пасивний процес підпорядкування одного слова іншому. Вплив чужої мови на росіянин найчастіше було засобом прискорення вже намітилися в самій російській мові семантичних змін. Щодо цього представляють величезний історичний інтерес спостереження над лексичними взаємодіями між російською мовою й іншими слов'янськими мовами з XVI - XVII вв.

Зі сфери вивчення запозичень повинні бути особливо виділена проблема інтернаціональної лексики (термінології) у системі російської літературної мови. Для історичної семантики російської мови надзвичайно істотне визначення національної своєрідності, оригінальних рис російських народностей у значеннєвій структурі російського інтернаціонального лексичного фонду.

Крім того, дотепер ще недостатньо оцінена важливість питання про спільнослов'янську міжнародну лексику в складі слов'янських літературних язикоа XVIII - XIX століть. Вказівкою на ряд стосовних до цієї теми лексичних явищ і закінчується восьма глава. В останній, дев'ятій главі схематично викладаються головні семантичні процеси, що характеризують історію різних запозичених слів на ґрунті розвитку російської літературної мови.

У короткому висновку підкреслюється значення конкретних історико-лексикологічних досліджень із області окремих мов для науки про загальні історичні закономірності розвитку семантичного ладу різних язикових структур. Модні , нова колекція

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: