А. Ахматова «Земною відрадою серця не млой…»

Аналіз вірша А. Ахматова «Земною відрадою серця не млой...»

Можна сказати, що в цьому вірші втримується формула збереження морального вигляду людини, збереження духовної чистоти. Автор бере за основу християнські принципи любові до ближнього, жалю. Ахматова прийшла до цьому, ґрунтуючись на своєму життєвому досвіді, а їй довелося пройти через багато чого до моменту написання цього вірша

Лірична героїня призиває відректися від земного й всією душею віддатися моральною, піднесеному («земною відрадою серця не млой..»). Не потрібно занадто привязиваться ні до коханої людини, ні до своєї батьківщини («не пристращайся ні до дружини, ні до будинку»). Людина повинен любити кожного, уміти побут щедрим для всіх («у своєї дитини хліб візьми, щоб віддати його чужому...») у вірші присутні принципи всепрощення («і будь слугою смиреннейшим того, хто був твоїм кромішнім супостатом...») і рівності всіх живих істот між собою («і назви лісового звіра братом...»). Також автор говорить нам про те, що всього потрібно домагатися самому й задовольнятися тим, що маєш, а не чекати допомоги понад («і не проси в Бога нічого»).

Незважаючи на те, що вірш зовсім невелике по обсязі, воно містить глибоку думку. Завдяки цьому віршу, відкриваєш для себе Ахматову як філософа. Вона знає ціну життя й знає, як гідно неї прожитися

Аналіз підготувала для Вас Strange.

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: