МУДРІСТЬ ВОЛХВА

(по вірші А. С. Пушкіна «Пісня про віщого Олега»)

1 варіант

Багато відомих поетів і письменники, створюючи свої добутки, вивчали різні літературні пам'ятники старовини. На легенді про смерть київського князя Олега, описаної в « Повісті минулих літ», заснована й «Пісня про віщого Олега» А. С. Пушкіна.

Київський князь відважний і мудрий, не зрячи його називають «віщим». Зустрівшись у темного лісу з волхвом-провісником, він задає йому єдине питання, відповідь на який може бути відомий лише «улюбленцеві богів». Неспішна, урочиста мова сивого старця розкриває перед нами образ цього «натхненного чарівника». Він мудрий і величний, йому невідомий страх перед «могутніми. владиками» і не потрібний «князівський дарунок» для того, щоб побачити «завіти прийдешнього», адже «правдивий і вільний їхня віща мова й з волею небесною дружний».

На «светломчеле» князя Олега бачить служитель Перуна його долю. Київський князь не назвав себе при зустрічі, однак волхвові й так ясно, хто коштує перед ним: йому ведене не тільки сьогодення, але й минуле й майбутнє. Розповідаючи Олегу про його славу й ратні подвиги, мудрець згадує й про зворушливе взаєморозуміння між паном і його конем. Він говорить про «чудову долю» Олега, якому погибель не загрожує ні з боку моря, ні з боку пращі, ворожої стріли або кинджала, - «але приймеш ти смерть від коня свого».

Мудрий князь дарма намагався обдурити свою долю, розставшись із улюбленим конем відразу після розмови з волхвом. Через багато років після смерті коня й розчарування Олега в пророцтві « лживрго, божевільного старого» пророкування збувається: сивий князь гине від укусу гробової змії, виползшей «з мертвої глави» його колишнього чотириногого товариша.

2 варіант

В основі вірша «Пісня про віщого Олега» лежать спогаду про князювання Олега, що збереглися в древньому літописі «Повість минулих літ».

Під час чергового походу проти кочівників-хазар Олег зустрів волхва.

Коротка розмова розкриває безмежну мудрість цього дивного старця.

Живучи вдалині від миру, «у благаннях і гаданьях», він досяг просвітління, навчився заглядати в майбутнє. Всі перипетії людського життя видні чарівникові як на долоні, він без праці може пророкувати прийдешні події. Так, Олегу волхв повідав про те, що долею князя визначено прийняти смерть від улюбленого коня. Як ми знаємо, всі спроби Олега уникнути цієї сумної долі не дали позитивного результату: його вкусила змія, виползшая з кінського черепа.

Примітно, що старець не лабузниться й не принижується перед прославленим завойовником, а спілкується з ним на рівних, з почуттям власного достоїнства. Йому також далекі людські страсті - наприклад, тяга до високого положення або багатства:

«Волхви не бояться могутніх владик. А князівський дарунок їм не ну дружин...»

Мені здається, що, одержавши доступ до таємниць богів, волхв перестав бути людиною у звичайному розумінні цього слова. « Покірний Перунові», він став провідником божественної мудрості, і його завдання - нести цей безцінний дарунок людям.

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: