«Передчуваю Тебе…» (Любовна лірика А. А. Блоку)

Твір по добутку на тему: "Передчуваю Тебе..." (Любовна лірика А. А. Блоку)

Олександр Блок - відома особистість, геніальний поет. Яким він був? Чи любив він свій народ? Природу? Кого любив? Про що мріяв? На всі ці питання можна знайти відповіді в рядках його добутків. Я хотіла б розповісти про юнацьку лірику Блоку, його ранній творчості. Може бути, тому, що мені найбільш близький саме цей період життя поета, адже до нього ставляться самі прекрасні, світлі й ніжні його добутки. І я хочу зрівняти свої подання про світ з поданнями молодого поета

У юнацькій ліриці Блоку ("Вірші про Прекрасну Даму") усе овіяно атмосферою містичної таємниці й чуда, що відбувається. Усе в цій ліриці "робко й темно", зибко й мрячно, часом невловимо: тільки "натяк" весняної пісні, тільки клаптик світлого неба, якісь відблиски, якісь "кличі"... І все це - знаки "нетутешніх надій" на всесвітнє "незбагненне чудо", на явище Вічної Діви, Прекрасної Дами, "величної Вічної Дружини", "Діви - Зорі - Купини", в образі якої для Блоку втілювався якийсь всеєдиний божественний початок, що долженствует "урятувати мир" і відродити людство до нового, зробленого життя

Передчуваю Тебе. Року проходять мимо -

Усе у вигляді одному передчуваю Тебе

Весь обрій у вогні - і ясний нестерпно.

І мовчачи меду, - тужачи й люблячи...

Здається, що поет дивиться на мир через завісу, що робить реальну дійсність прекрасною казкою. Так, вона хитка й мрячна, але вона гарна, вона відриває від сьогодення й несе кудись на іншу планету, планету Любові й Світла

Входжу я в темні храми,

Роблю бедний обряд

Там чекаю я Прекрасної Дами

У мерцаньи червоних лампад...

Ця тема очікування й передчуття якихось чудесних змін - пануюча в юнацькій ліриці Блоку. Поет уже й тоді почуває неясну тривогу, ловить її "знаки", уже й тоді зауважує, що довкола нього шириться й росте "бура життя" (знаменно в цьому змісті вірш "Гамаюн, птах віщаючи"), але ще страшиться цієї бури й намагається вкритися від її в ідеальному світі своєї мрії й фантазії, де немає ні людських сліз, ні борошн, ні крові, а тільки музика, троянди, лазур, "посмішки, казки й сни".

Навіть свої земні, цілком реальні переживання й враження юний Блок намагався витлумачити в дусі містичної віри, як щось "сверхреальное". Втім, живе почуття щирого поета часом пручалося цьому й уперто проростало крізь хитку оболонку умовного, міфологізованого миру, у якому він перебував

Поезія суцільно й поруч перемагала в ранніх віршах Блоку метафізику. І тоді пейзажі й любовні сюжети знаходили художню плоть, як, наприклад, у розповіді про безмовні зустрічі з коханою дівчиною ("Ми зустрічалися з тобою на заході..."), де вечірній туман, брижі води, очерет і весло, яким збройна героїня, створюють естетическое, емоційне враження поза яких-небудь містичними тлумаченнями, і навіть "вечірні свічі", що загоряються на піщаній косі, втрачають свій ^алегоричний зміст, виявляючись на перевірку тонкоствольними соснами, освітленими призахідним сонцем

Були дивні безмовні зустрічі

Спереду - на піщаній косі -

Загорялися вечірні свічі

Хтось думав про бліду вроду

Олександр Блок мріяв про те, що майбутній читач побачить у його поезії торжество добра, світла й волі, що він зуміє прочитати в його віршах про майбутнє, зуміє почерпнути в них сили для життя:

...є відповідь у моїх віршах тривожних:

Їхній таємний жар тобі допоможе жити

Так і трапилося. Як все истинно велике й прекрасне в мистецтві, поезія Блоку з її правдою, щирістю, таємним жаром і магічною музикою допомагає й завжди буде допомагати людям жити, любити, творити й боротися

blok/raznoe_7/

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: