Сотників, Проблема морального вибору в повісті «Сотників»

Твір по добутку на тему: Проблема морального вибору в повісті «Сотників»

“Війна є противне людському єству стан”, - писав Лев Толстої, і ми змушені погодитися із цим твердженням, адже війна приносить страх; кров, сльози. Війна також є й випробуванням для людини

Проблема морального вибору героя на війні характерна для всього творчості В. Бикова. Ця проблема ставиться практично у всіх його повістях: “Альпійська балада”, “Обеліск”, “Сотників” і інших. У повісті Бикова “Сотників” підкреслено загострена тема справжнього й мнимого героїзму, що становить суть сюжетної колізії добутку

У повісті зіштовхуються не представники двох різних мирів, а люди однієї країни. Герої повести - Сотників і Рибалка - у звичайних умовах, можливо, і не виявили б свою щиру натуру. Але під час війни Сотників із честю проходить через важкі випробування й приймає смерть, не відрікаючись від своїх переконань, а Рибалка перед особою смерті міняє свої переконання, віддає Батьківщину, рятуючи своє життя, що після зрадництва втрачає всяку ціну. Він фактично стає ворогом. Він іде в мир інший, далекий нам, де особисте благополуччя ставиться над усе, де страх за своє життя змушує вбивати й віддавати. Перед особою смерті людина залишається таким, який він є насправді. Тут перевіряється глибина його переконань, його цивільна совість

Ідучи на завдання, вони по-різному реагують на майбутню небезпеку, і здається, що сильний і кмітливий Рибалка більше підготовлений до подвигу, чим кволих, хворих Сотників. Але якщо Рибалка, що все життя “ухитрявся знайти який-небудь вихід”, внутрішньо готовий до зрадництва, то Сотників до останнього подиху залишається вірним боргу людини й громадянина. “Що ж, треба було зібрати в собі останні сили, щоб з достоїнством зустріти смерть... Інакше навіщо тоді життя? Занадто нелегко дається вона людині, щоб безтурботно ставитися до її кінця”.

У повісті Бикова кожний зайняв у ряді жертв своє місце. Всі, крім Рибалки, пройшли свій смертний шлях до кінця. Рибалка став на шлях зрадництва тільки в ім'я порятунку власного життя. Спрагу продовження життя, жагуче бажання жити відчув слідчий-зрадник і, майже не роздумуючи, в упор приголомшив Рибалки: “Збережемо життя. Будеш служити великої Німеччини”. Рибалка ще не погодився йти в поліцаї, а його вже позбавили від катувань. Рибалка не хотів умирати й дещо вибовкав слідчому

Сотників під час катування непритомнів, але не сказав нічого. Поліцаї в повісті зображені тупий і жорстокими, слідчий - хитрим і жорстоким

Сотників примирився зі смертю. Він хотів би вмерти в бої, але це стало для нього неможливо. Єдине, що йому залишалося, визначитися у відношенні до людей, оказавшимся поруч. Перед стратою Сотників зажадав слідчого й заявив: “Я - партизан, інші отут ні при чому”. Слідчий наказав привести Рибалки, і той погодився надійти в поліцію. Рибалка намагався переконати себе, що він не зрадник, що втече

В останні мінути життя Сотників зненацька втратив свою впевненість у праві жадати від інших того ж, чого він жадає від себе. Рибалка став для нього не сволотою, а просто старшиною, що як громадянин і людина не добрала чогось. Сотників не шукав співчуття в юрбі, що оточувала місце страти. Він не хотів, щоб про нього погано думали, і розлютився тільки на ката, що виконував обов'язку, Рибалки. Рибалка вибачається: “Прости, брат”. “Іди ти до чорта!” - треба відповідь

Що трапилося з Рибалкою? Він не здолав долі заплутавшегося на війні людини. Він щиро хотів повіситися. Але обставини перешкодили, і залишився шанс вижити. Але як вижити? Начальник поліції думав, що “підібрав ще одного зрадника”. Навряд чи начальник поліції розумів, що діється в душі цієї людини, що запутались, але враженого прикладом Сотникова, що був кристально чесним, що виполнили борг людини й громадянина до кінця. Начальник побачив майбутнє Рибалки в служінні окупантам. Але письменник залишив йому можливість іншого шляху: продовження боротьби з ворогом, можливе визнання у своєму падінні товаришам і, в остаточному підсумку, спокута провини

Добуток перейнятий роздумами про життя й смерть, про людський борг і гуманізм, які несумісні з будь-яким проявом егоїзму. Поглиблений психологічний аналіз кожного вчинку й жесту героїв, скороминущої думки або репліки - одна з найдужчих сторін повести “Сотників”. Тато Римський вручив письменникові В. Бикову за повість “Сотників” спеціальний приз католицької церкви. Цей факт говорить про те, яке загальнолюдський, моральний початок
убачається в цьому добутку. Величезна моральна сила Сотникова полягає в тому, що він зумів прийняти страждання за свій народ, зумів зберегти віру, не піддатися тої низинної думки, який піддався Рибалка. “Однаково зараз смерть не має змісту, вона нічого не змінить”. Це не так - страждання за народ, за віру завжди мають сенс для людства. Подвиг вселяє моральну силу в інших людей, зберігає в них віру

bikov/sotnikov_2/

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: